ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ «ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ» ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІНФОРМАЦІЙНУ СФЕРУ
DOI: 10.31673/2786-7412.2026.011196
Анотація
Складність сучасного безпекового середовища зумовлює
необхідність переосмислення теоретичних підходів до інтерпретації феномену
гібридних загроз та їх управлінських наслідків для інформаційної сфери.
Розмитість меж між військовими, політичними, економічними й цифровими
інструментами впливу створює виклики для державного управління, оскільки
традиційні моделі реагування виявляються недостатніми в умовах
багатодоменного тиску. Невизначеність дефініцій і фрагментарність
нормативних підходів ускладнюють формування узгодженої державної
інформаційної політики.
Метою дослідження є систематизація теоретичних підходів до визначення
гібридних загроз та з’ясування механізмів їх впливу на інформаційну сферу в
контексті публічного менеджменту. Методологічну основу становлять
концептуальний аналіз, порівняльний підхід до інтерпретації дефініцій, елементи
системного та інституційного аналізу, а також структурно-функціональне
оцінювання впливу на інформаційні процеси.
У результаті дослідження встановлено, що теоретичні підходи до
трактування гібридних загроз розвиваються у кількох взаємодоповнювальних
вимірах: концептуальному, правовому, безпеково-політичному, інформаційнокомунікаційному та управлінському. Показано, що центральним інструментом
впливу на інформаційну сферу виступає дезінформація, яка поєднується з
маніпулятивними наративами, алгоритмічним посиленням контенту та
поведінковими механізмами впливу на аудиторії. Доведено, що ефективність
державної відповіді залежить від здатності поєднати нормативні обмеження із
швидкістю комунікаційного реагування, а також від рівня координації між суб’єктами стратегічних комунікацій і структурами аналізу ризиків.
Обґрунтовано доцільність переходу від реактивних моделей до безперервного
управлінського циклу моніторингу, оцінювання та коригування інформаційної
політики.
Отримані висновки засвідчують, що інтеграція теоретичних підходів у
практику публічного менеджменту дозволяє сформувати більш узгоджену модель
управління інформаційною стійкістю. Наукова новизна полягає у комплексному
поєднанні концептуальних і управлінських інтерпретацій гібридних впливів із
фокусом на інституційній спроможності держави. Практична цінність
визначається можливістю використання результатів для розроблення стратегій
інформаційної безпеки, вдосконалення механізмів стратегічних комунікацій та
підвищення адаптивності управлінських рішень у цифровому середовищі.
Список використаних джерел
1. Giannopoulos G., Smith H., Theocharidou M. The landscape of Hybrid Threats:
A conceptual model. Publications Office of the European Union. 2021. DOI:
https://doi.org/10.2760/44985.
2. Sanz-Caballero, S. The concepts and laws applicable to hybrid threats, with a
special focus on Europe. Humanit Soc Sci Commun. 2023. Vol. 10. Art. 360. DOI:
https://doi.org/10.1057/s41599-023-01864-y.
3. North Atlantic Treaty Organization (NATO). Countering hybrid threats. North
Atlantic Treaty Organization. 2024. URL: https://www.nato.int/en/what-wedo/deterrence-and-defence/countering-hybrid-threats (дата звернення:
23.02.2026).
4. Голубʼяк Н., Голубʼяк І. Гібридні загрози як виклики безпековій політиці
ЄС. Вісник Прикарпатського університету. 2023. Вип. 15. С. 53–59. DOI:
https://doi.org/10.32782/2312-1815/2024-1-7.
5. Хмель А. Інформаційна війна як ключовий елемент гібридної війни. Acta de
Historia & Politica: Saeculum XXI. 2021–2022. № 3. С. 91–101. DOI:
https://doi.org/10.26693/ahpsxxi2021-2022.03.091.
6. Корістін О., Свиридюк Н. Оцінювання гібридних загроз та спроможностей
протидії їм при формуванні стратегічних комунікацій. Науковий вісник
Ужгородського Національного Університету. Серія: Право. 2023. Вип. 77.
Ч. 2. С. 66–74. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.2.9.
7. Чуб О., Ніколаєв К. Попередження дезінформаційних впливів та основні
напрями забезпечення інтелектуальної безпеки держави. Актуальні
проблеми у сфері публічного управління. 2022. Вип. 2. С. 173–177. DOI:
https://doi.org/10.32782/TNU-2663-6468/2022.6/27.
8. Хмиров І., Хмиров А., Бирняк М. Методологічні засади формування та
реалізації державної інформаційної політики в умовах гібридних загроз.
Пропілеї права та безпеки. 2025. Вип. 8. С. 298–300. DOI:
https://doi.org/10.32620/pls.2025.8.79.
9. Arcos R., Gertrudix M., Arribas C., Cardarilli M. Responses to digital
disinformation as part of hybrid threats: a systematic review on the effects of
disinformation and the effectiveness of fact-checking/debunking. Open Research
Europe. 2022. Vol. 2. Art. 8. DOI:
https://doi.org/10.12688/openreseurope.14088.1.
10. Ivančík R., Nečas P. On disinformation as a hybrid threat spread through social
networks. Entrepreneurship and Sustainability Issues. 2022. Vol. 10. № 1.
P. 344–357. DOI: https://doi.org/10.9770/jesi.2022.10.1(18).
11. Azad T., Haider M., Sadiq M. Understanding gray zone warfare from multiple
perspectives. World Affairs. 2023. Vol. 186. Iss. 1. P. 81–104. DOI:
https://doi.org/10.1177/00438200221141101.
12. Khmyrov I., Khriapynskyi A., Svoboda I., Shevchuk M., Dotsenko K. The impact
of disinformation on the state information policy. Amazonia Investiga. 2023.
Vol. 12. Iss. 71. P. 93–102. DOI: https://doi.org/10.34069/AI/2023.71.11.8.
