ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

DOI: 10.31673/2786-7412.2025.040704

Анотація

Нарощення інтенсивності глобалізаційних процесів на світовій
арені зумовили потребу у забезпеченні інституціональної стійкості управлінських
інституцій, тобто їх змоги пристосуватися як до неочікуваних (в результаті
прояву певних кризових явищ) та передбаченим (довготривалих) змін сучасних
можливостей та загроз. Головним інструментом забезпечення інституціональної
стійкості, який дозволяє встановити оптимальний рівень рівноваги та
ефективності інституціонального розвитку держави, є спроможність
інститутів відновлювати усталені звичаї і процедури та здійснювати коректуючи
поступові зміни в інституціональних нормах з метою кращого пристосування до
сучасних умов у суспільно-політичному та міжнародному житті країни. В основі
забезпечення оптимального рівня інституційної стійкості повинне знаходитися
формування цілої системи інституцій публічного управління, для більш
ефективних комунікацій із суспільством. В свою чергу, подібна система має
ґрунтуватися на сучасних правових цінностях, а публічне управління на
інститутах, діяльність яких опирається на демократичні принципи, наголошуючи
на тому, що інститути формують цінності і тим самим визначають, як
розвиваються суспільства.
З метою отриманих емпіричних і теоретичних результатів, у вереснілистопаді 2025 року засобами Google Forms авторами було проведено
формалізоване експертне онлайн-опитування шляхом оцінювання «Модернізація
доктринальних та інституційних засад міжнародної інформаційної політики
України», результати аналітичні якого, представлено в цій статті. Експертне
оцінювання – особливий різновид методу опитування, де вимоги, які
застосовуються в масових опитуваннях, неприйнятні. В процесі масового
опитування джерелом соціологічної інформації, яка дає оцінку тим чи іншим
сторонам обʼєкта дослідження, виступають і представники цього ж обʼєкта.
При експертному опитуванні ситуація інша. При цьому, експерти майже ніколи
не виступають представниками обʼєкта дослідження.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР.
Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text.
2. Кужельний М. Зовнішня інформаційна політика як інструмент захисту
національної безпеки: український досвід. Історико-політичні проблеми
сучасного світу: зб. наук. пр., 2016, Вип. 33–34, с. 247–253.
3. Пархоменко-Куцевіл О. Проблеми забезпечення національної безпеки в
умовах воєнного часу. Науковий вісник Вінницької академії безперервної
освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування», 2023,
Вип. 3, с. 146–154.
4. Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України
: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовт. 2019 р. № 885.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/885-2019-п#Text.
5. Положення про Міністерство цифрової трансформації України : затв.
постановою Кабінету Міністрів України від 18 верес. 2019 р. № 856. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/856-2019-п#Text.
6. Про затвердження Плану роботи Міністерства культури та стратегічних
комунікацій України на 2025 рік : наказ Міністерства культури та
стратегічних комунікацій України. URL: https://mcsc.gov.ua/wpcontent/uploads/2025/03/202-2025.pdf
7. Штирьова О., Верба Т. Державне управління процесами міжнародного
співробітництва України в сфері інформаційних відносин. Публічне
управління та регіональний розвиток, 2020. URL:
https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1583.