МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК ОБʼЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ (частина 2)
DOI: 10.31673/2786-7412.2025.025796
Анотація
У статті продовжується дослідження міжнародної
інформаційної політики України як обʼєкту державного управління.
Особливо проблема підвищення ефективності міжнародної інформаційної
політики України набуває актуальності в умовах широкомасштабної російської
агресії, в ході якої ворог застосовує проти України великий спектр засобів
спеціальних інформаційних та інформаційно-психологічних операцій. Відтак
Україні необхідно сформувати нове теоретичне підґрунтя і практичну систему
державно-управлінських засобів, щодо просування власних національних інтересів
на світовій інформаційній арені. Пріоритетним завданням у цьому напрямі є
розроблення й наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад
формування та реалізації міжнародної інформаційної політики України в умовах
цифрової трансформації.
Однією із складових у дослідженні міжнародної інформаційної політики
відіграє категорії «дипломатія», дипломатична служба. В науковому обігу
знаходимо різні назви та визначення дипломатії: це і цифрова дипломатія, і,
електронна дипломатія, і, дипломатична служба тощо. Всі ці поняття
безперечно повʼязані з державним управлінням в сфері міжнародної інформаційної
політики України, визначають стратегічний курс, а також політичні і державні
завдання у інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських сферах.
В ХХ1 столітті, з розвитком інформаційно – комунікаційних технологій
наступає ера цифрових технологій, підвищення ролі соціальних мереж, які сьогодні
є альтернативою традиційним засобам комунікації для отримання, поширення та обміну інформації. У сучасних реаліях глобального розвитку інформаційного
суспільства теоретико-методологічні засади (категорії, закономірності,
принципи, методи, концепції, моделі, системи) формування та реалізації
міжнародної інформаційної політики України в умовах цифрових трансформацій
проблеми з очевидністю стають предметом наукового дослідження, результатом
якого є численні праці багатьох зарубіжних та й вітчизняних науковців. Ця
проблема лишається актуальною для подальших досліджень, зокрема й тому, що
цифрова трансформація держави є невідʼємною частиною більш загального
процесу цифрової трансформації суспільства в цілому, який обумовлений
незліченною досі кількістю обʼєктивних і субʼєктивних детермінант.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Арон Р. Мир і війна між націями. Київ: Юніверс, 2000. 688 с.
2. Гончарова А. О. Дипломатична служба як складова частина державної служби
України. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1. С. 420-424.
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2011_1_51.
3. Гуцал С. А. Публічна дипломатія як сучасний пріоритет зовнішньої політики
держави. Стратегічні пріоритети. 2010. № 4. С. 106–113.
4. Державне управління: навч. посібн. Том 2. К.; Дніпропетровськ : НАДУ, 2013.
324 c.
5. Дурман О. Л., Дурман М. О., Міждисициплінарний підхід до аналізу зовнішньої
політики і міжнародних відносин. Дніпровський науковий часопис публічного
управління, психології, права. 2022. № 1. С. 14.
6. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Ю. В. Ковбасюк та ін. Київ:
НАДУ, 2011. Т. 1: Теорія державного управління. 748 с.
7. Калуга В.Ф. Міжнародна інформація у професійній діяльності : навчальний
посібник. Київ : НУБіП України, 2020.188 с.
8. Макаренко Є. А., Кучмій О. П. Публічна дипломатія. Українська дипломатична
енциклопедія: у 2-х т./ Редкол.: Л. В. Губерський та ін. К.: Знання України, 2004.
Т.1.
9. Morgenthau Hans J. In Defense of the National Interest. University Press Of America.
1982. 306 p.
10. Пазюк А. В. Міжнародне інформаційне право: теорія і практика: монографія.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут
міжнародних відносин. Дніпропетровськ. «Середняк Т. К.», 2015. 447 с.
11. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 року
№ 2469-VIII.Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст. 241.
12. Рєзніков В. В. Державна політика у сфері європейської інтеграції України:
теорія, методологія, практика. Харків. «Діса плюс», 2020. 364 с.
13. Стратегічне партнерство в міжнародних відносинах: монографія: зазагальною
ред. Є. Макаренко, М. Ожеван. К. : Вадекс, 2018. 542 с.
14. Суботін А. Міжнародна політика: політична енциклопедія. Редкол.:
Ю. Левенець, Ю. Шаповал та ін.К.: Парламентське видавництво, 2011. 452 с.
15. Таран Є. Співвідношення понять «державне управління, «публічне
адміністрування та публічне управління у трансформаційних процесах України.
Вчені записки ТНУ ім. В. І. Вернадського. Серія Державне управління. 2020.
Том 31 (70). № 2. С. 33-37.
16. Handbook for Monitors. Results-oriented Monitoring of External Assistance financed
by the EC / EuropeAid / Contract EVA/101-749, May 2005. С.15.
17. Ціватий В. Європейська система міжнародних відносин і дипломатична
практика в період Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.): інституціональний та
конгруентний дискурси. Наукові праці Камʼянець-Подільського національного
університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. 2015. Т. 30. С. 39-48.
18. Шустенко С. О. Інформаційна політика Ради Європи у сучасних міжнародних
відносинах: функціональний та інституційний вимір: дис. д-ра філософії за
спеціальністю 052 – Політологія. Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, МОН України. Київ, 2022. 207 с.
