ФУНКЦІЇ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
DOI: 10.31673/2786-7412.2025.013832
Анотація
У статті уперше здійснено системний аналіз функцій місцевих органів влади
у забезпеченні національної безпеки. Подано аргументи, щодо визначальності
даної категорії для ефективного утвердження нової концепції державної політики
в контексті ствердження доктрини перемоги в російсько-українській війні,
творення державної безпекової політики на активних та випереджуючих засадах.
Подано основи публічно-правової концепції формування системи місцевих
органів влади у сфері безпеки та оборони, яку запропоновано визначати як
узгодженою за цілями та стратегічними пріоритетами діяльність місцевих
органів влади у сфері національної безпеки на засадах системної взаємодії, яка
складається з мети, функцій та завдань, керівних ідей, принципів і методів, стратегічних наративів і реалізується комплексом повʼязаних та скоординованих
заходів в межах визначених законодавством повноважень місцевих органів влади.
Визначено та розкрито зміст методологічних підходів дослідження:
системний та синергетичний підходи, контент та івент-аналізи, діалектичний
метод. Обґрунтовано, що ідея безпеки ґрунтується і формується передусім на
місцях і в конкретних громадах, вона увиразнюється через реалізацію певних
функцій СМОВ, які в органічному синтезі інтегруються до спільного функціоналу
системи забезпечення національної безпеки і державної безпекової політики.
Виділено низку ключових функцій СМОВ: інформаційно-аналітична,
регулятивна, захисна, інтегративна, безпекова та комунікативна. Запропоновано
два підходи до побудови системної моделі публічного управління: системний і
структурний, розкрито їхній зміст. Наголошено, що ключовою ознакою утворення
моделі виступає функціональна. Наведено додаткові аргументи, що забезпечення
недоторканності державних кордонів, які можуть проходити в даній місцевості,
участь у забезпеченні територіальної цілісності є складовими процесів більш
високого порядку: збереження конституційного ладу, балансу інституційної
системи, а також державного суверенітету.
Висновується, що обороноздатність країни ґрунтується не лише на високій
готовності сил безпеки і оборони до відбиття та відсічі збройної агресії, а й
реальної здатності місцевих органів влади до організації заходів публічного
управління у сфері безпеки і оборони. Сформовано проблемне поле формування
функціональної структури місцевих органів влади у сфері національної безпеки і
оборони: відсутність розробленої категорійно-понятійної системи, недостатня
диференціація функцій безпеки і оборони.
Здійснений аналіз ключових легальних дефініцій, поданих в безпековому
законодавстві дав змогу встановити, що в кожному ключовому понятті базовою
ознакою виступають саме функції. Робиться висновок, що саме функції
визначають зміст діяльності СМОВ у сфері національної безпеки і оборони.
Список використаних джерел
1. Ліпкан В. А., Попова Т. В. Стратегічні комунікації : словник; за заг. ред.
доктора юридичних наук В. А. Ліпкана. Київ : ФОП Ліпкан О. С., 2016.
416 с.
2. Квіт С. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. [2-ге вид., випр. і допов.].
Львів : Галицька видавнича спілка, 2013. 192 с.
3. Власенко С. І. Теоретико-методологічні засади формування та реалізації
публічної політики національної памʼяті в Україні. Дисертація на здобуття
наукового ступеня доктора наук за спеціальністю 25.00.01 – Теорія та історія
державного управління. – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Київ, 2025. 605 с.
4. Сокуренко В. В. Публічне адміністрування сферою оборони в Україні.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за
спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право. Національний юридичний університет імені Ярослава
Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Харків, 2016. 573 с.
5. Сивак Т. В. Інституціоналізація стратегічних комунікацій у системі
публічного управління. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 «Теорія та історія
державного управління». Київ, 2020. 500 с.
6. Сокуренко В. В. Публічне адміністрування сферою оборони в Україні.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних
наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове
право; інформаційне право. Національний юридичний університет імені
Ярослава Мудрого. Харків, 2016. 40 с
7. Мех Ю. В. Адміністративно-правовий механізм державно-приватного
партнерства в секторі безпеки України. Дисертація на здобуття наукового
ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07
«Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право».
Науково-дослідний інститут публічного права, Центральноукраїнський
державний університет імені Володимира Винниченка, Кропивницький,
2024. 44 с.
8. Коваль В. П. Адміністративно-правовий статус військовослужбовців в
Україні в умовах правового режиму воєнного стану. Дисертація на здобуття
ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – право. Харківський
національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки
України, Харків, 2021. 225 с.
9. Про національну безпеку України: Закон України. Відомості Верховної
Ради (ВВР). 2018. № 31. Ст. 241.
10. Про правовий режим воєнного стану : Закон України. Відомості Верховної
Ради (ВВР). 2015. № 28. Ст. 250.
11. Білоус-Осінь Т. І. Міністерство освіти та науки України як уповноважений
субʼєкт у сфері наукової діяльності. Наукові праці НУ «ОЮА». 2021.С. 20-
27.
12. Перепелиця М. Г. Асиметрія міжнародних відносин / [Заремба О. В.,
Капітоненоко М. Г., Перепелиця Г. М та ін.]; під ред. Г. М. Перепелиці,
О. М. Субтельного. Київ: Видавничий дім «Стилос», 2005. 555 с.
13. Гончаренко О. М. Асиметричні стратегії в зовнішній політиці. Політика і
час. № 12. 2005. C. 50-56.
