ВИКОНАВЧА СЛУЖБА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН: КРАЩІ ПРАКТИКИ ТА ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

DOI: 10.31673/2786-7412.2024.034963

  • Козаков В. (V. Kozakov) Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, Київ
  • Олефір О. (O. Olefir)
Ключові слова: інститут виконавчої служби, державна виконавча служба, виконавче провадження, державний виконавець, приватний виконавець, публічне управління

Анотація

Стаття присвячена аналізу ефективності діяльності державної
виконавчої служби, яка і нині викликає ряд нарікань, причиною яких ϵ низька
результативність роботи ᴨᴏ виконанню рішень. Позиціонування нашою
країною євроінтеграційних намірів потребує здійснення реальних кроків y
напрямі наближення вітчизняної системи публічного управління до стандартів європейського співтовариства. Не є винятком і сфера
виконання судових рішень, яка потребує суттєвої модернізації.
Необхідність реформування зумовлена тим, що існуюча в Україні система
виконавчого провадження є внутрішньо суперечливою, слаборозвинутою,
незавершеною, відірваною від людей.
Узагальнено сучасний досвід функціонування інституту виконавчої
служби в громадянському суспільстві та відповідно системі публічного
управління зарубіжних країн та окреслено можливості його застосування в
процесі реформування виконавчої служби України.
Враховуючи характерні ознаки й форми перерозподілу владних
повноважень y сфері примусового виконання рішень, варто виокремити
централізовані й децентралізовані системи виконавчого провадження. При
порівнянні ефективності централізованих та децентралізованих систем
виконавчого провадження які застосовуються в світі, слід зазначити, що
найефективнішими виявляються ті ɜ них, які функціонують y країнах, де
населенню властиві повага до закону, високий рівень правової культури
тощо.

Список використаної літератури
1. Кузьміна І.С. Зарубіжний досвід побудови виконавчих систем:
порівняльна характеристика та перспективи застосування в Україні.
Вісник Запорізького національного університету. 2015. № 1 (ІІ).
С. 139–145.
2. Макушев П.В. Міжнародний досвід правового регулювання
діяльності представників державних органів у виконавчому
провадженні. Альманах міжнародного права. 2014. № 6. С. 33–40.
3. Марченко М.Г., Шматко Є.В. Новації виконавчого провадження в
Україні. Молодий вчений. 2016. № 4 (31). С. 624–628.
4. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18.03.2004.
№ 1629-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 29. Ст. 367.
5. Сіверін Д.В. Зарубіжний досвід діяльності органів, що здійснюють
повноваження, повʼязані із виконанням судових рішень, та його
адаптація до вітчизняної правової системи. Європейські перспективи.
2014. № 3. С. 81–87.
6. Сурай І.Г. Демократичне врядування: цінності та компетентності.
Вісник Національної академії державного управління при
Президентові України. 2015. № 2. С. 71–76.
7. Теремецький В.І., Крупнова Л.В. Застосування зарубіжного досвіду в
сфері виконання юрисдикційних рішень в Україні. Судова апеляція.
2016. № 4 (45). С. 38–45.
8. Фіолевський Д.П., Лобанцев С.Ю., Мєзєнцев Є.І. Державна виконавча
служба в Україні : навч. посіб. Київ : Алерта, 2004. 564 с.
9. Шандрук C. Системи примусового виконання рішень суду. Світовий
досвід. Демократичне врядування. 2010. Вип. 5. URL:
http://lvivacademy.com/ vidavnitstvo_1/visnik5/fail/+Shandruk.

Номер
Розділ
Статті