ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ДИНАМІЦІ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЗМІН

DOI: 10.31673/2786-7412.2023.011468

  • Новак-Каляєва Л. (Novak-Kalyayeva L.) Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, Київ

Анотація

Стаття присвячена визначенню основних тенденцій розвитку публічного управління в динаміці тих інформаційно-технологічних і соціально-політичних змін, що відбулись на межі ХХ–ХХІ століть у переважній більшості європейських країн, як і в Україні. На основі методології публічного управління узагальнено результати переоцінки принципів і теоретичних концептів, характерних для минулого століття, що обумовила пошуки нового універсального підходу до реформування в галузі публічного управління в міждисциплінарному дискурсі. Підкреслено неоднозначні позиції дослідників щодо спроможності сучасної держави як гаранта безпеки, продуктивності та сталості суспільства. Доведено, що завдяки залученню громадськості до розробки та реалізації політик, підвищення ефективності публічного управління, оптимізація термінів та якості прийняття кваліфікованих управлінських рішень демонструють важливу позитивну тенденцію у розвитку публічного управління як в Україні, так і в багатьох європейських країнах. Одночасно наголошено формування тенденції до популізму, розмивання засад демократії та довіри до влади. Здатність управлінських систем до саморегулювання та змін своєї внутрішньої структури в умовах агресивних зовнішніх впливів або критичного стану розглядається у тісному зв’язку з практиками суспільної взаємодії та соціального партнерства. Підтримкою народу та залученням громадян у діяльність політичних інституцій забезпечується вищий рівень суспільної легітимації влади та вищий рівень спроможності демократичних процесів впливати на ефективність органів управління. Визначення сильних і слабких сторін деліберативної демократії доцільно розглядати як подальший пошук можливостей для прийняття рішень на основі консенсусу окремих позицій в політичних та управлінських процессах. У контексті підходів деліберативної демократії соціальне партнерство визначається як процес, що посилює демократичну легітимність політичної системи на загал та системи публічного управління зокрема. Оволодіння сучасними технологіями комунікації, професійна підготовка публічних службовців та суспільна взаємодія здатні нівелювати негативні тенденції та посилювати позитивні на користь підвищення якості управлінської діяльності та життя суспільства на загал.

Ключові слова: механізми публічного управління, деліберативна демократія, інформаційно-технологічні зміни, ефективність влади, суспільна взаємодія, соціальне партнерство.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Бакуменко В. Теоретические и организационные основы государственного управления. Москва : Миллениум. 2003. 256 с.
2. Barnes R.A. Democratic Governance and International Law. Indiana Journal of Global Legal Studies / edited by Gregory H. Fox and Brad R. Roth. 2000. Vol. 8 : Iss. 1, Р. 15.
3. Bauman Z. The Individualized Society Polity. Cambridge. 2001.
4. Bessette J. The Mild Voi ce of Reason: Deliberative Democracy and American National Government. Chicago: University of Chicago Press. 1994.
5. Crouch C. Neo-Corporatism and Democracy. The Diversity of Democracy / edited by Edward E., Crouch C. and Streeck W. (ed.). 2006. Р. 46–70.
6. Elster J. Deliberative Democracy, Cambridge, Cambridge University Press. 1998.
7. Farmer D. Mapping Anti-Administration: Introduction to the Symposium. Administrative Theory & Praxis. 2001. Vol. 23. № 4. Р. 475–492.
8. Fung A., Wright О. Deepening Democracy: Innovations in Empowered Participatory Governance. Politics and Society. 2001. № 29 (1). Р. 5–42.
9. Habermas J. Citizenship and National Identity: Some Reflections on the Future of Europe. 1992. P. 19.
10. Hooghe L., and Marks G. Types of multi-level governance. Cahiers européens de Sciences. 3 June. 2002.
11. Hooghe M. The Rebuke of Thersites. Deliberative democracy under conditions of inequality. Acta Politica. 1999. Vol. 34 (4). Р. 287–301.
12. Novak-Kalyayeva L., Kuczabski A., Yasnyska N., Andreyeva S., Shapovalova I. Changing the paradigm of public governance in the context of the challenges of sustainable development 2018. Vision 2020 : Sustainable Economic Development and Application of Innovation. Management from Regional expansion to Global Growth. 2018. Р. 2023–2031.
13. Novak-Kalyayeva L., Dubych K., Вienkowska D., Dziana H., Oliinyk S. Universal motives and factors of functioning of the modern system of public administration. Education Excellence and Innovation Management through Vision 2020. 2019. P. 4447–4455.
14. O’Donnell R. «Public Policy and Social Partnership» in Dunne. Ingram and Litton Questioning Ireland Dublin: IPA, 2000.
15. Support to political parties: a missing piece of the governance puzzle. London: Foresti and Wild, 2010.
16. Teague P., Donaghey J. Social Partnership and Democratic Legitimacy in Ireland. New Political Economy. 2009. № 14 (1). Р. 49–69.
17. Teague P. Social Partnership and Local Development in Ireland: The Limits to Deliberation. British Journal of Industrial Relations. 2006. № 44 (3). Р. 421–443.
18. The IMF's Approach to Promoting Good Governance and Combating Corruption – A Guide. International Monetary Fund. 20 June 2005.
19. What is Good Governance. UNESCAP. 2009. Accessed July 10.

Номер
Розділ
Статті