Публічно-управлінські та цифрові практики

Титул

admin admin — 2025-11-04

Титул

Зміст

admin admin — 2025-11-04

Зміст

ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Антипенко І. (I. Antypenko) — 2025-11-05

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади
розвитку інформаційної політики в системі державного управління в умовах
цифрової трансформації. Акцентовано увагу на тому, що інформаційна політика
сучасної держави виступає не лише інструментом управлінського впливу, а й
стратегічним чинником забезпечення ефективності публічного управління,
прозорості влади, підзвітності та формування суспільної довіри. Визначено, що в
умовах глобальної інформатизації та зростання гібридних загроз інформаційна
політика набуває системного характеру, поєднуючи безпекові, комунікаційні,
правові, організаційні та технологічні компоненти.
У роботі виокремлено основні напрями розвитку інформаційної політики в
державному секторі, зокрема: цифровізацію управлінських процесів; забезпечення інформаційної та кібербезпеки; удосконалення стратегічних комунікацій між
владою і суспільством; гармонізацію національної інформаційної політики з
європейськими стандартами; розвиток людського потенціалу в сфері публічного
управління та створення ефективної інституційної моделі реалізації державної
інформаційної політики. Обґрунтовано необхідність формування єдиного
державного інформаційного простору, інтегрованого з міжнародними мережами,
упровадження технологій штучного інтелекту, аналітики великих даних та
електронної демократії.
Підкреслено, що успішна реалізація інформаційної політики неможлива без
підвищення рівня цифрових компетентностей державних службовців, розвитку
медіаграмотності громадян і формування культури кібергігієни. Запропоновано
концептуальні підходи до побудови сучасної моделі інформаційного врядування,
заснованої на принципах відкритості, інноваційності, кіберстійкості та
партнерства між державою, бізнесом і громадянським суспільством.
Зроблено висновок, що ефективна інформаційна політика є необхідною
умовою забезпечення національної безпеки, демократичного розвитку та
підвищення конкурентоспроможності України в європейському та глобальному
цифровому просторі.

Перелік посилань
1. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові
аспекти / За загальною редакцією д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О. М. :
монографія. Харків: Вид-во Ун-ту внутр. Справ, 2000. 368 с.
2. Данильян В. О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в
Україні (соціально-філософський аналіз): монографія. Харків : Право, 2008.
184 с.
3. Дія: Державні послуги онлайн. URL: https://diia.gov.ua.
4. Кириченко Г.В. Інформаційно-комунікаційні механізми як інновації в
системі формування позитивного іміджу органів державної влади. Вчені
записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2019.
Том 30 (69). № 6. С. 46-54.
5. Ліпкан В. А. Систематизація інформаційного законодавства України:
монографія / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк. Київ : ФОП О.С. Ліпкан, 2012.
304 с.
6. Сиченко В. В., Пугач А. М., Мареніченко В. В., Хитько М. М. Механізми
державного регулювання розвитку інформаційного суспільства. Інвестиції:
практика та досвід. 2020. № 5-6. С. 76-80. DOI: 10.32702/2306-6814.2020.5-
6.76.
7. GDPR. URL: https://gdpr-info.eu.
8. Рекомендація № R (81) 19 про доступ до інформації, що знаходиться у
розпорядженні державних органів. URL: https://cedem.org.ua/library/rekome
ndatsiya-r-81-19-pro-dostup-do-informatsiyi-shho-znahodytsya-urozporyadzhenni-derzhavnyh-organiv.

РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НАДАННЯ ПОСЛУГ УПРАВЛІННЯ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ

Ігнатенко О. (O. Ignatenko) — 2025-11-05

Представлена стаття виконана на актуальну тематику щодо
удосконалення правил надання послуг управління побутовими відходами, які
надаються в територіальних громадах, у звʼязку з прийняттям Закону України
«Про управління відходами». Метою наукового пошуку було виявлення проблемних
аспектів надання послуг з управління побутовими відходами, вироблення пропозиції
й з удосконалення надання основних операцій управління відходами: збирання,
перевезення, відновлення та видалення побутових відходів. Під час напрацювань
пропозицій щодо удосконалення механізму надання послуг з управління відходами
були напрацьовані основні вимоги до типових договорів, що є складовими правил
надання цих послуг та підготовлено пропозиції з удосконалення положень типових
договорів з прав та обовʼязків Споживачів та Виконавців послуги з управління
побутовими відходами. Розглянуто аспекти надання послуги з урахуванням
наступних схемам: контейнерна схема; безконтейнерна схема; пункт роздільного
збирання (в тому числі мобільний); за заявкою. Також враховано аспекти надання
послуг для різних видів побутових відходів: змішані та або роздільно зібрані
відходи (папера, картон; скло; пластик; деревина; текстиль; метал; упаковка;
біовідходи, у т.ч. відходи від зелених насаджень; відходи електричного та
електронного обладнання; відходи батарей та акумуляторів; небезпечні відходи у
складі побутових); великогабаритні; ремонтні. В статті запропоновано
визначення основних вимог діяльності адміністраторів надання послуг у відповідності до базового закону та удосконалення питань тарифоутворення
діяльності Адміністратора.

Перелік посилань
1. Про управління відходами : Закон України від 20 червня 2022 р. № 2320-IX.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text.
2. Про затвердження правил надання послуг з поводження з відходами :
постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1070-2008-%D0%BF#Text.
3. Про затвердження правил надання послуги з управління побутовими
відходами та типових договорів про надання послуги з управління
побутовими відходами : постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня
2023 р. № 835. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/835-2023-
%D0%BF#Text.
4. Міщенко В. С., Маковецька Ю. М., Омельяненко Т. Л. Інституціональний
розвиток сфери поводження з відходами в Україні: на шляху європейської
інтеграції. Київ : ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого
розвитку НАН України», 2013. 192 с.
5. Міщенко В. С., Виговська Г. П., Маковецька Ю. М., Омельяненко Т. Л.
Удосконалення системи управління відходами в Україні в контексті
європейського досвіду. Київ : Лазурит-Поліграф, 2012. 120 с.
6. Ioannou T., et al. The «A2UFood Training Kit»: Participatory Workshops to
Minimize Food Loss and Waste. Sustainability. 2022. Vol. 14. № 4. Р. 2446.
DOI: 10.3390/su14042446.
7. Traven L., Kegalj I., Šebelja I. Management of municipal solid waste in Croatia:
Analysis of current practices with performance benchmarking against other
European Union member states. Waste Management & Research: The Journal for
a Sustainable Circular Economy. 2018. Vol. 36. № 8. Р. 663–669.
DOI: 10.1177/0734242X18789058.
8. Про житлово-комунальні послуги : Закон України від 9 листопада 2017 р.
№ 2189-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text.
9. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 листопада 2003 р. № 435-
IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.
10. Про металобрухт : Закон України від 5 травня 1999 р. № 619-XIV. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-14#Text.

ПРОВІДНІ ТРЕНДИ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ТРАНСФОРМАЦІЮ МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Любченко А. (A. Lyubchenko) — 2025-11-05

Розвиток нових технологій значно полегшує процес динамічної
трансформації в рамках міжнародної системи. Предмет міжнародної
інформації, а також її цілі і операційні сфери, піддаються впливу багатовимірного
впливу технологічних факторів. Технологічний прогрес призводить до
перерозподілу інформації в міжнародному середовищі, сприяє зміні його
структури, формує звʼязки між ключовими учасниками міжнародних відносин, є
джерелом збільшення діапазону, інтенсивності та ефективності транскордонних
дій. Інформаційна революція є основою «інфраструктури глобалізації», таким
чином впливаючи на динаміку процесів, які призводять до змін основних
параметрів міжнародного середовища. Інформаційно-комунікативні технології
являють собою такий унікальний вид технологій, який, на відміну від традиційних
індустріальних технологій, не тільки забезпечує нові методи виробництва
товарів, але й тягне за собою важливі системні зміни в соціальній, економічній і
політичній сферах, у тому числі в міжнародному масштабі. У цій статті основна
увага приділяється аналізу як сучасних трендів технологічної трансформації
засобів вироблення, збору, обробки й зберігання міжнародної інформації, так і
наслідкам їх застосування у світі, що глобалізується.
Глобальні інформаційно-комунікативні технології значно полегшили
міжнародне спілкування, торгівлю та культурний обмін. У сучасному світі
неважко спілкуватися та ділитися ідеями. Глобальні інформаційні соціальні
мережі обʼєднують людей у всьому світі. Вони швидко поширюють інформацію
та роблять світ більш прозорим. Але, ці мережі стають інструментом
потужного впливу на національну й міжнародну політику. Взаємовідносини між
глобалізацією та глобальними інформаційно-комунікативними технологіями
створюють як можливості, так і виклики, з потенціалом подолання або
розширення розриву в глобальному доступі до ресурсів, знань і послуг. Але, вони
діють як «палиця з двома кінцями». В майбутньому вони можуть як сприяти у
прогресі людства, так і призвести до глобальних катастроф. Тому важливо
відповідально впроваджувати технічні інновації, збалансовуючи технологічні
досягнення з етичними міркуваннями.

Перелік посилань
1. Тойнбі А. Дослідження історії. Т. 1. Київ : Основи, 1995. 614 с.
2. Фуко М. Археологія знання. Київ : Основи, 2003. 326 с.
3. Гідденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя. Київ :
Альтерпрес, 2004. 100 с.
4. Fukuyama F. The End of History and the Last Man. Simon and Schuster, 2006.
432 p.
5. Бжезінський З. Велика шахівниця. Київ : Фабула, 2019. 288 с.
6. Гантінґтон С. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. Львів :
Кальварія, 2006. 474 с.
7. Цивілізаційна структура сучасного світу : у 3 т. / за ред. акад.
Ю. М. Пахомова [та ін.]. Т. 1: Глобальні трансформації сучасності. Київ :
Наукова думка, 2006. 686 с.
8. Шепелев М. А. Глобалізація управління як мегатенденція сучасного
світового розвитку : монографія. Київ : Генеза, 2004. 512 с.
9. Макаренко Є. А. Міжнародні інформаційні відносини : монографія. Київ :
Наша культура і наука, 2002. 368 с.
10. Почепцов Г. Г., Чукут С. А. Інформаційна політика : монографія. Київ :
Знання, 2008. 663 с.
11. Боднар І. Сучасні реалії інформаційного суспільства : проблеми
становлення та перспективи розвитку : монографія. Львів : Видавництво
ЛКА, 2013. 320 с.
12. Horyzonty konstruktywizmu: inspiracje, perspektywy, przyszłość / red. nauk.
E. Bińczyk, A. Derra, J. Grygieńć. Toruń : Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu
Mikołaja Kopernika, 2015. 522 p.
13. Latour B. An Inquiry into Modes of Existence: An Anthropology of the Moderns.
Cambridge, Mass. : Harvard University Press, 2013. 520 p.
14. Castells M., Cardoso G. (Eds.) The Network Society: From Knowledge to Policy.
Washington, DC : Johns Hopkins Center for Transatlantic Relations, 2005. 460 p.
15. Böhme G. Invasive Technification: Critical Essays in the Philosophy of
Technology. Continuum : A&C Black, 2012. 248 p.
16. Mogensen K. From public relations to corporate public diplomacy. Public
Relations Review, 2017, № 43(3), р. 605–614. DOI:
10.1016/j.pubrev.2017.03.011.
17. Singh J. P. The power of diplomacy: new meanings, and the methods for
understanding digital diplomacy. In: Digital Diplomacy: Theory and Practice.
London – New York : Routledge, 2015. P. 181–198.
18. Snow N., Taylor P. M. Routledge Handbook of Public Diplomacy. New York :
Routledge, 2008. 404 p.
19. Sprawl trilogy. Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Sprawl_trilogy.
20. Ragnedda M., Muschert G. W. The Digital Divide: The Internet and Social
Inequality in International Perspective. London : Routledge, 2013. 344 p. DOI:
10.4324/9780203069769.
21. McCarthy J. Artificial Intelligence. URL: http://jmc.stanford.edu/artificialintelligence/index.html.

МЕХАНІЗМИ КОМУНІКАЦІЇ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ

Панадій К. (K. Panadiy) — 2025-11-05

У статті здійснено комплексний аналіз сучасних механізмів комунікації
органів публічної влади з громадськістю в умовах цифровізації суспільства
України. Розглянуто ключові інструменти цифрової взаємодії, зокрема
електронне урядування, соціальні мережі, офіційні вебресурси, електронну
демократію, а також аспекти цифрової грамотності та інформаційної безпеки.
Визначено переваги та виклики впровадження цифрових комунікацій,
сформульовано рекомендації щодо підвищення їх ефективності.

Перелік посилань
1. Резнікова О. О. Національна стійкість в умовах мінливого безпекового
середовища: монографія. Київ: НІСД, 2022. 532 с.
2. Коник Д. Практичний посібник «Довіра громади: кризові комунікації
органів місцевого самоврядування». Федерація канадських
муніципалітетів / Проект міжнародної технічної допомоги «Партнерство
для розвитку міст». 2020 рік. 70 с.
3. Публічне управління в Україні: проблеми та перспективи розвитку:
монографія / за заг. ред. чл.-кор. НАН України, д-р екон. наук, проф.
В. С. Загорського, проф. П. М. Петровського. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2021.
256 с.
4. Дзяна Г. О., Дзяний Р. Б. Інструменти забезпечення ефективності
комунікативної діяльності громадських організацій. Демократичне
врядування: наук. вісн. / за заг. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського,
доц. А. В. Ліпенцева. Вип. 1(27). Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2021.
5. Комунікативні технології інформаційного суспільства: монографія /
[А. І. Гусєв, Н. О. Довгань, О. В. Івачевська, Н. С. Малєєва, І. В. Петренко] ;
за наук. ред. А. І. Гусєва; Національна академія педагогічних наук України,
Інститут соціальної та політичної психології. Кропивницький: Імекс-ЛТД,
2020. 142 c.

АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ПРАКТИКИ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА

Парій Л. (L. Parii) — 2025-11-05

У статті висвітлено зарубіжний досвід практичної реалізації
антикризових інструментів управління підприємством, досліджено теоретичні
положення та розробки у сфері антикризового управління підприємством з
урахуванням фінансових аспектів задля створення ефективних рішень та шляхів
його удосконалення для практичного застосування на вітчизняних підприємствах.
Маркетингову товарну політику запропоновано розглядати та розробляти у
взаємозвʼязку і взаємообумовленості з інноваційною та інвестиційною політиками
підприємства. Антикризове управління в широкому розумінні має на меті не тільки
подолання наслідків негативних подій на підприємстві, але й запобігання їх появі.
Проведено порівняння зарубіжного і українського досвіду і практики реалізації
антикризового управління та санації, а також державного регулювання в сфері
банкрутства. Встановлено основні зовнішні чинники збиткової діяльності
підприємств. Визначено, що інноваційна політика у процесі антикризового
управління є одним із основних інструментів, сприяє виходу підприємства із кризи
та підвищенню конкурентних позицій на ринку. Представлена узагальнена
послідовність реалізації стратегічних цілей антикризового управління.

Перелік посилань
1. Гук О. В. Елементи системи запобігання банкрутству машинобудівних
підприємств. Вісник Національного університету «Львівська політехніка».
Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та
проблеми розвитку. 2014. № 647. С. 37–43.
2. Савельєв В. В. Модель зміни поведінки споживачів як основа маркетингової
антикризової стратегії. Економіка. Фінанси. Право. 2014. № 4. С. 3–5.
3. Коваленко О. В. Антикризовий маркетинг: інноваційний аспект. Маркетинг.
Менеджмент. Інновації: монографія. Суми: ТОВ «Друкарський дім
«Папірус», 2011. С. 499–508.
4. Максимова Т., Жданова О., Івченко Є. Особливості формування
маркетингової стратегії та маркетингової політики на українських
промислових підприємствах в умовах кризи. Маркетинг в Україні. 2013.
№ 6 (58). С. 22–26.
5. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретикометодологічні засади та практичний інструментарій: монографія. Київ:
КНТЕУ, 2014. 580 с.
6. Ситник Л. С. Організаційно-економічний механізм антикризового
управління підприємством. Донецьк: ІЕП НАН України, 2011. 504 с.
7. Лиходій В. Г. Сучасна концепція маркетингу та економічна криза.
Актуальні проблеми економіки. 2011. № 12. С. 6–12.
8. Bacon R. T. What People Want: A Managerʼs Guide to Building Relationships
That Work. 2016. 264 p.
9. Finkelʼshtejn S. Mistakes of top-managers of leading corporations: analysis and
practical conclusions. M. : Alpyna Byznes Buks, 2014. 394 р.
10. Бурий С. А., Мацеха Д. С. Антикризове управління та управлінські
рішення – проблеми підприємств малого бізнесу: монографія.
Хмельницький: ТОВ «Тріада-М», 2016. 93 с.
11. Садєков А. А., Пруднікова Г. І. Аналіз стратегічних змін діяльності
підприємства, необхідних для ефективної реалізації стратегії диверсифікації
виробництва. Стратегія підприємства в контексті підвищення його
конкурентоспроможності: матеріали міжнар. наук.-практ. інтернетконф., 12–15 лютого 2012 р., м. Донецьк. Донецьк: ДонНУЕТ, 2012, С. 3–5.

РОЗВИТОК КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ: ПОНЯТТЯ СТАЛОСТІ ТА СТІЙКОСТІ ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Семенченко А. (A. Semenchenko) — 2025-11-05

Динамічний розвиток сфери електронних комунікацій, зміна
суспільно-політичних відносин, що виникають в ній, обумовлених новими
властивостями та можливостями сучасних інформаційно-комунікаційних
технологій, процесами цифровізації та цифрових трансформацій, вимогами
вступу в європейський цифровий ринок, тощо, актуалізують проблему
відповідності категорійно-понятійного апарату вищевказаним процесам.
Відсутність поняття стійкості електронних комунікаційних мереж та
суперечливість поняття сталості електронних комунікаційних мереж в чинному
законодавстві в умовах їх широкого застосування в концептуальних, стратегічних
та програмних документах з розвитку сфери електронних комунікацій потребує
розробки/уточнення цих понять. В статті проаналізовано різні підходи до
визначення термінів та застосування «сталість» та «стійкість» в національному
законодавстві для різних сфер життєдіяльності громадян, суспільства та
держави, у тому числі для сфери електронних комунікацій. Доведено відсутність
окремого визначення «стійкості електронних комунікаційних мережі»,
незважаючи на його широке застосування в національному законодавстві, а
також дискусійне використання в законодавстві терміну «сталість електронних
комунікаційних мереж». Запропоновано авторські формулювання термінів
«сталість» та «стійкість» електронних комунікаційних мереж, які враховують
особливості їх властивостей щодо сталого розвитку та сутності стійкості,
визначено звʼязок між термінами та актуалізовано необхідність внесення
відповідних змін, насамперед в Закон України «Про електронні комунікації».
Зазначено, що для умов воєнного(надзвичайного) стану та надзвичайних ситуацій
пріоритетним є, насамперед, забезпечення властивостей стійкості електронних
комунікаційних мереж порівняно з властивостями їх сталості.

Перелік посилань
1. Назаров М. С. Національна стійкість України: від концептуальних засад до
практичної реалізації. Політикус. URL: http://politicus.od.ua/2_2020/11.pdf.
2. Резнікова О. О. Національна стійкість в умовах мінливого безпекового
середовища : монографія. Київ : НІСД, 2022. 456 с. URL:
https://www.marshallcenter.org/sites/default/files/files/2022-
04/Reznikova_Resilience_UKR.pdf.
3. Організація системи забезпечення національної стійкості на регіональному
і місцевому рівнях : аналіт. доп. / [Резнікова О. О., Войтовський К. Є.,
Лепіхов А. В.] ; за заг. ред. О. О. Резнікової. Київ : НІСД, 2021. 140 с. URL:
https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-04/block_reznikova.pdf.
4. Користін О. Є., Демедюк С. В. Актуалізація кіберстійкості та історичні
витоки концепції «стійкість». URL: http://journalapp.uzhnu.edu.ua/article/view/294938.
5. Стійкість здійснення життєво важливих функцій: узагальнення досвіду
реагування України на руйнування енергетичної інфраструктури. URL:
https://niss.gov.ua/doslidzhennya/natsionalna-bezpeka/stiykist-zdiysnennyazhyttyevo-vazhlyvykh-funktsiy-uzahalnennya.
6. Якість електронних комунікаційних послуг: що важливо знати. URL:
https://telas.kiev.ua/ttelas/yakist-elektronnikh-komunikatsijnikh-poslug-shchovazhlivo-znati.html.
7. Лелеченко А. П. Феномен поняття «сталий розвиток». Державне
управління: удосконалення та розвиток. 2017. № 12. URL:
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1649.
8. Мельник Л. Г. Поняття про сталий розвиток. Основи стійкого розвитку.
Суми : Університетська книга, 2007. С. 411–442.
9. Про критичну інфраструктуру : Закон України від 16 грудня 2021 р. № 1882-
IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1882-20#Text.
10. White Paper. How to master Europeʼs digital infrastructure needs? European
Commission. URL: https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/white-paperhow-master-europes-digital-infrastructure-needs.
11. Resilience as a strategic priority of the EU external action. European Parliament
resolution of 1 June 2017 on resilience as a strategic priority of the external action
of the EU (2017/2594(RSP)) (2018/C 307/28). URL: https://eurlex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52017IP0242.
12. Про електронні комунікації : Закон України від 16 грудня 2020 р. № 1089-
IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-20#Text.
13. Institutional stability of public administration in the conditions of increasing
economic and legal challenges and threats of financial and economic and sociopolitical crisis in Ukraine. Financial and Credit Activity: Problems of Theory and
Practice. URL: https://fkd.net.ua/index.php/fkd/article/view/4087/3866.
14. Directive (EU) 2022/2555 of the European Parliament and of the Council of 14
December 2022 on measures for a high common level of cybersecurity across the
Union (NIS 2 Directive). URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2022/2555/oj.
15. Directive (EU) 2022/2557 of the European Parliament and of the Council of 14
December 2022 on the resilience of critical entities. URL: https://eurlex.europa.eu/eli/dir/2022/2557/oj.
16. Council Recommendation of 8 December 2022 on a Union-wide coordinated
approach to strengthen the resilience of critical infrastructure. URL: https://eurlex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32023H0120%2801%29.
17. Директива ЄС з корпоративної звітності щодо сталого розвитку (CSRD).
URL: https://business.diia.gov.ua/cases/sistematizacia-biznes-procesiv/esgzvitnist-pid-cas-vijni-comu-vazlivo-prodovzuvat.
18. Преобразование нашего мира: Повестка дня в области устойчивого развития
на период до 2030 года. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 70/1 от 25
сентября 2015 г. URL: https://dev.sd4ua.org/wpcontent/uploads/2015/02/SD_resolution_NY_2015.pdf.
19. Progress Assessment Methodology. United Nations ESCAP. URL:
https://data.unescap.org/resource-guides/progress-assessment-methodology.
20. Цілі сталого розвитку Україна. Поточний прогрес у розрізі цілей та завдань.
Державна служба статистики України. URL:
https://ukrstat.gov.ua/csr_prezent/2021/ukr/ukr4_BOM_final/index.html.
21. Для перемоги потрібна управлінська революція: функціональноорієнтований підхід має замінити галузевий феодалізм. URL:
https://niss.gov.ua/doslidzhennya/natsionalna-bezpeka/dlya-peremohy-potribnaupravlinska-revolyutsiya-funktsionalno.
22. Деякі питання обʼєктів критичної інфраструктури : постанова Кабінету
Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 1109. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2020-%D0%BF#Text.
23. Преобразование нашего мира: Повестка дня в области устойчивого развития
на период до 2030 года. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 70/1 от 25
сентября 2015 г. URL: https://dev.sd4ua.org/wpcontent/uploads/2015/02/SD_resolution_NY_2015.pdf.
24. Директива ЄС з корпоративної звітності щодо сталого розвитку (CSRD).
URL: https://business.diia.gov.ua/cases/sistematizacia-biznes-procesiv/esgzvitnist-pid-cas-vijni-comu-vazlivo-prodovzuvat.
25. Розмови про сталість. URL: https://appp.com.ua/rozmovi-pro-stalist/.
26. Європейський Зелений курс. URL: https://ukraineeu.mfa.gov.ua/posolstvo/galuzeve-spivrobitnictvo/klimat-yevropejska-zelenaugoda.
27. Проєкт Закону України «Про Стратегію сталого розвитку України до 2030
року». URL: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/migration/ua/U
NDP_Strategy_v06-optimized.pdf.
28. Проєкт Стратегії розвитку сфери електронних комунікацій України на
період до 2030 року. URL: https://thedigital.gov.ua/storage/uploads/files/%D0
%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1
%8F:15:05.pdf.

НЕТOKРАТІЯ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: ЧИ МОЖЛИВА МЕРЕЖЕВО-ОРІЄНТОВАНА ДЕРЖАВА?

Стороженко Л. (L. Storozhenko) — 2025-11-08

У статті досліджено феномен нетократії як нової форми
соціально-управлінської організації, що виникає в умовах інформаційного
суспільства та цифрової глобалізації. Обґрунтовано, що нетократія у публічному
управлінні постає як система, в якій влада ґрунтується на володінні знаннями,
інформаційними ресурсами, мережевими комунікаціями та цифровим капіталом.
Розкрито сутність поняття «мережево-орієнтована держава», визначено її
основні характеристики (відкритість, горизонтальність, адаптивність,
прозорість та здатність до саморегуляції). Встановлено, що перехід до
мережевої моделі публічного управління передбачає не лише технологічну
модернізацію, а й зміну управлінської філософії, ключовими складовими якої є
політика, партисипація громадян і цифрова легітимність.
Проаналізовано потенціал нетократичних механізмів для підвищення
ефективності державного управління шляхом впровадження електронного
урядування, платформних рішень, відкритих даних, цифрової комунікації між
владою та суспільством. Окреслено ризики «нетократичної» мережевоорієнтованої держави (концентрація інформаційної влади в руках технологічних
еліт, алгоритмізація управлінських процесів, загрози цифрової нерівності та
інформаційної безпеки). Аргументовано, що формування мережево-орієнтованої
держави вимагає балансу між технологічною раціональністю та демократичною
підзвітністю, розвитку цифрової етики й нових форм громадянської участі.
Зʼясовано, що нетократія може стати концептуальною основою
модернізації публічного управління в Україні, сприяти формуванню держави нового типу – держави знань, довіри та співпраці, де інформація є головним
ресурсом влади, а мережеві комунікації – механізмом забезпечення легітимності
та ефективності управління.

Перелік посилань
1. Castells M. The Network Society: From Knowledge to Policy. Washington, DC:
Johns Hopkins Center for Transatlantic Relations, 2005.
2. European Union. General Data Protection Regulation (GDPR). 2016. URL:
https://gdpr-info.eu.
3. Kohen J. Deliberation and Democracy Legitimacy. Malden, MA, 2006. Р. 159–
171.
4. Latour B. An Inquiry into Modes of Existence: An Anthropology of the Moderns.
Cambridge, MA: Harvard University Press, 2013.
5. Reznikova O. O. National Resilience in a Changing Security Environment. Kyiv:
NISS, 2022. 502 р.
6. Storozhenko L. Value priorities and mechanisms of public administration in the
context of digital transformation: a netocratic approach to providing
administrative services. Modernization of Public Authorities in the Digital State
Format: Challenges and Prospects under Martial Law and Postwar
Reconstruction: Scientific Monograph. Riga, Latvia: Baltija Publishing, 2025.
Р. 515–535. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-571-6-24.
7. Bard A., Soderqvist J. Netocracy: The New Power Elite and Life after Capitalism.
New Jersey: Pearson FT Press, 2002. 288 p.
8. Стороженко Л. Г. Нетократія, цифровий контроль та глобальна криза
демократії: виклики нового світового порядку. Суспільство та національні
інтереси. 2025. № 4(12). С. 910–922. DOI: https://doi.org/10.52058/3041-1572-
2025-4(12)-910-921.

АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СТРАТЕГІЙ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ

Шульга Д. (D. Shulha) — 2025-11-08

Стаття присвячена вивченню зарубіжного досвіду у сфері
забезпечення інформаційної безпеки, оскільки останнім часом інформаційна сфера
перетворилась на арену протиборства. Адже, держава-агресор використовує нові
інформаційні технології впливу на свідомість громадян, розпалювання
національної і релігійної ворожнечі, пропаганду агресивної війни, зміну
конституційного ладу насильницьким шляхом, посягання на суверенітет і
територіальну цілісність України. З метою протидії таким проявам варто
вивчати відповідний позитивний досвід інших країн у цій сфері.
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну зумовило серйозне
переосмислення концептуальних підходів щодо перспектив забезпечення безпеки
та оборони Європейського континенту, розробки нових пріоритетів та підходів
до реалізації зовнішньої політики, що знайшло відображення в дослідженнях
провідних аналітичних центрів.
Розглянуто основні підходи щодо забезпечення інформаційній протидії у
національній безпеці Європейського Союзу, Великої Британії, Франції, Німеччини
тощо.
Особливий акцент зроблено на забезпеченню інформаційної безпеки у США,
першою країною, яка почала розбудову інформаційного суспільства, перетворивши
інформаційну галузь на стратегічний ресурс. У США питання інформаційної
безпеки тісно повʼязані між собою, інформаційна політка в цій державі є пріоритетною для забезпечення національної безпеки. Директива Міністерства
оборони США «Інформаційна війна» окреслила політику щодо захисту
інформаційних ресурсів і надала відповідної значимості самому поняттю
«інформаційна війна». Директива охоплювала різні аспекти інформаційної
безпеки, зокрема, психологічний вплив на супротивника, оперативну безпеку,
електронне втручання, інформаційну розвідку, інформаційний захист та інші.
Задля гарантування інформаційної безпеки у США велике значення приділяється
управлінню інформаційними ресурсами. Основна мета цього – убезпечення власної
системи інформаційної безпеки та вплив на інформаційно-безпекову систему
потенційного супротивника. Американська модель забезпечення інформаційної
безпеки цілком допускає ведення інформаційних війн, що включає у себе планування
і проведення активних інформаційно-психологічних операцій як інструменту
зовнішньої політики.

Перелік посилань
1. Libicki M. C. What Is Information Warfare? [e-book]. Washington : National
Defense University, 1995. URL: http://www.dtic.mil/get-trdoc/pdf?AD=ADA367662.
2. Denning D. E. R. Information Warfare and Security. Addison-Wesley
Professional, 1998.
3. Hoffman F. G. Decisive Force: The New American Way of War. Potomac Books,
Inc., 1994. 233 p.
4. Molander R. C. Strategic Information Warfare: A New Face of War. RAND,
1996. 355 p.
5. Горбулін В. П. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської
геостратегії реваншу. Стратегічні пріоритети : Національний інститут
стратегічних досліджень, 2014. № 4 (33). С. 5–10.
6. Курбан О. В. Сучасні інформаційні війни в мережевому он-лайн просторі.
Київ : ВІКНУ, 2016. 286 с.
7. Марунченко О. П. Інформаційна війна в сучасному політичному просторі :
дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Південноукраїнський національний
педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського. Одеса, 2012. 208 с.
8. Семен Н. Ф. Російські інтернет-ресурси як чинник інформаційної війни
проти України (на прикладі сайтів «Правда. Ру» та «Российский диалог») : дис. ... канд. соц. наук. Міжнародний економіко-гуманітарний університет
імені акад. С. Демʼянчука. Рівне, 2018. 260 с.
9. Chatham House, The Royal Institute of International Affairs. Seven ways Russiaʼs
war on Ukraine has changed the world. 20 February 2023. URL:
https://www.chathamhouse.org/2023/02/seven-ways-russias-war-ukraine-has.
10. East StratCom Task Force. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/East_StratCom_
Task_Force.
11. European Union. Network and information security: proposal for a European
policy approach : adopted by the European Commission on 6 June 2001. URL:
https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A52001DC0298.
12. НКЦК уклав угоду про співпрацю з Агентством ЄС з мережевої та
інформаційної безпеки. URL: https://interfax.com.ua/news/general/947334.ht
ml.
13. European Union. Joint Framework on countering hybrid threats: a European
Union response. URL: https://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:52016JC0018.
14. European Parliament. EU strategic communication to counteract propaganda
against it by third parties. URL:
https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/A-8-2016-0290_EN.html.
15. Як Євросоюз протидіє російській пропаганді. URL: https://icps.com.ua/yakvrosoyuz-protydi-rosiyskiy-propahandi.
16. Birge L. Sputnik and the «Information War»: Projecting Russia in the Digital Age
: thesis submitted to The University of Manchester for the degree of Doctor of
Philosophy. URL: https://pure.manchester.ac.uk/ws/portalfiles/portal/234007181
/FULL_TEXT.PDF.
17. Intelligence and Security Committee of Parliament. Russia. URL:
https://isc.independent.gov.uk/wpcontent/uploads/2021/03/CCS207_CCS0221966010-001_Russia-Report-v02-
Web_Accessible.pdf.
18. Велика Британія оновлює законодавство у сфері національної безпеки. URL:
https://niss.gov.ua/doslidzhennya/mizhnarodni-vidnosyny/velyka-brytaniyaonovlyuye-zakonodavstvo-u-sferi-natsionalnoyi.
19. The White House. The Administrationʼs Priorities on Cybersecurity. URL:
https://www.whitehouse.gov/issues/foreign-policy/cybersecurity#sectionprotect-critical-infrastructure (дата звернення: 04.03.2019).
20. Агентство національної безпеки (АНБ). URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/.
21. Commission de la défense nationale et des forces armées. Assemblée Nationale,
2017. URL: http://www.assemblee-nationale.fr/14/cr-cdef/16-17/c1617024.asp.
22. Agence nationale de la sécurité des systèmes dʼinformation. Lʼédito du directeur
général. URL: https://www.ssi.gouv.fr/agence/missions/ledito-du-dg/.
23. Gouvernement français. Fake news : une proposition de loi pour lutter contre la
manipulation de lʼinformation. 2018. URL: https://www.gouvernement.fr/argum
entaire/fake-news-une-propos-ition-de-loi-pour-lutter-contre-la-manipulationde-l-information.
24. Beck-community. IT-Sicherheitsgesetz (IT-SiG) 2.0 – die wichtigsten
Änderungen des Referentenentwurfs im Schnellüberblick. 03.04.2019. URL:
https://community.beck.de/2019/04/03/it-sicherheitsgesetz-it-sig-20-diewichtigsten-aenderungen-des-referentenentwurfs-im-schnellueberblick.