Публічно-управлінські та цифрові практики

Титул

2025-06-27T17:56:34+00:00

Титул

Зміст

2025-06-27T17:56:42+00:00

Зміст

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ: ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ, СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

2025-06-27T17:56:28+00:00

У статті висвітлено стратегічні пріоритети та основні
напрями публічного управління розвитком інформаційного простору України в
умовах цифровізації, глобалізації та нових викликів інформаційної безпеки.
Наголошується, що формування відкритого, безпечного та інклюзивного
інформаційного простору є ключовим чинником зміцнення національної безпеки,
розвитку цифрової економіки та підтримки демократичних процесів.
Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до управління, що поєднує
інституційні, нормативно-правові, технологічні та соціогуманітарні аспекти.
Особливу увагу приділено гармонізації національної політики з міжнародними
стандартами та кращими світовими практиками, а також залученню
громадськості та експертних середовищ до формування політики у сфері
розвитку інформаційного простору. Акцентовано на потребі посилення
інституційної спроможності органів влади, розвитку цифрової грамотності
населення та стимулювання інноваційної діяльності.
У статті підкреслено, що стратегічне управління має відповідати вимогам
прозорості, відкритості та ефективності, сприяючи формуванню
високотехнологічної держави та зміцненню соціальної довіри. Запропоновано
напрями удосконалення державної політики у цій сфері для підвищення
конкурентоспроможності України та її інтеграції у глобальне інформаційне
середовище.
Акцентовано на важливості гнучкості управлінських рішень і
впровадження сучасних інформаційно-аналітичних систем, які дозволяють
швидко адаптуватися до нових викликів. Окрема увага приділена розвитку партнерства держави з приватним сектором і громадянським суспільством, що
сприятиме впровадженню інновацій та формуванню цифрової економіки.
Наголошується на необхідності розвитку систем кіберзахисту,
медіаграмотності та архетипічного підходу для зміцнення інформаційної
незалежності. Запропоновані рекомендації для вдосконалення державної політики
розвитку інформаційного простору України з урахуванням глобальних викликів та
соціокультурних особливостей, що стане основою для формування
конкурентоспроможної, безпечної та демократичної цифрової держави.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 01.12.2022р.
№ 2807-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-20#Text
2. Денисюк Ж.З. Пропаганда та контрпропаганда в контексті стратегій
державної інформаційної політики. Вчені записки ТНУ імені
В.І. Вернадського. 2021. № 2. Т. 32 (71). С. 46-51. DOI:
https://doi.org/10.32838/TNU-2663-6468/2021.2/08.
3. Куц Г.М. Пріоритетні стратегії інформаційної політики у контексті
національних інтересів України: ліберальний ракурс. Політичне життя.
2017. № 3. С. 52–58.
4. Редзюк В., Редзюк Н. Сучасні проблеми інформаційної безпеки України та
напрями їх вирішення. Публічне управління: концепції, парадигма,
розвиток, удосконалення. 2023. № 3. С. 59–65. DOI:
https://doi.org/10.31470/2786-6246-2023-3-59-65.
5. Стороженко Л. Нетократизація публічного управління: тренди
інформаційного суспільства. Публічно-управлінські та цифрові практики.
2025. Вип. 1(4). С. 100–110. DOI: 10.31673/2786-7412.2025.015423.
6. Storozhenko L., Ignatenko O., Yaroshovets T., Antypenko I., Vlasenko V. Edemocracy in the context of the information society: prospects, challenges and
opportunities. Amazonia Investiga. 2023. Vol. 12. № 70. Р. 63–77.
DOI: https://doi.org/10.34069/AI/2023.70.10.6.

ФІНАНСУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТА ПОШУК ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ

2025-06-27T17:56:35+00:00

В умовах широкомасштабного вторгнення російської федерації в
Україну та протидії її збройної агресії актуалізується питання необхідності
підтримки належного рівня обороноздатності України, що потребує значного
збільшення державних видатків на сектор безпеки і оборони держави та необхідності
удосконалення відповідних фінансових механізмів в цьому напрямі.
Актуальність статті обумовлена необхідністю дослідження питань
державного фінансування Збройних Сил України в умовах воєнного стану з метою
подальшого напрацювання пропозицій щодо раціонального розподілу державних
фінансових ресурсів, що безпосередньо впливає на підвищення рівня боєздатності та
спроможності збройних сил до виконання покладених на них завдань, а також на
ефективність функціонування системи воєнної безпеки держави в цілому.
Так, протягом останніх років спостерігалась складна ситуація щодо організації
фінансового забезпечення Збройних Сил України, що було повʼязано з існуванням цілого
ряду негативних чинників, як на державному рівні, так і на рівні Міністерства оборони
України. Також існувала проблема в системі розподілу державних фінансових ресурсів,
які спрямовувалися на забезпечення Збройних Сил України.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України «Про національну безпеку України» №2469-VIII від
21.06.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text.
2. Стратегія національної безпеки України: Указ Президента України від
14 вересня 2020 року № 392/2020. URL:
https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037.
3. Указ Президента України № 473/2021 Про рішення Ради національної
безпеки і оборони України від 20 серпня 2021 року «Про Стратегічний
оборонний бюлетень України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47
3/2021#Text.
4. Ващенко І., Марко Є. Проблеми планування та формування оборонного
бюджету в сучасних умовах. Наука і оборона. 2013. № 4. С. 29–32.
5. Міжнародна допомога для України сягнула 170 млрд євро. URL:
https://minre.gov.ua/2023/06/29/mizhnarodna-dopomoga-dlya-ukrayinysyagnula-170-mlrd-yevro.
6. Фінансування державного бюджету України з початку повномасштабної
війни. URL: https://mof.gov.ua/uk/news/ukraines_state_budget_financing_since
_the_beginning_of_the_full-scale_war-3435.
7. Солдатенко О. В. Фінансування збройних сил України в умовах воєнного
стану: євроінтеграційний вектор. Науковий вісник Ужгородського
Національного Університету. Серія ПРАВО. Випуск 80: частина 1. 2023.
С. 576-581.
8. Закони України «Про Державний бюджет України» на 2021–2024 рр. URL:
https://zakon.rada.gov.ua.
9. Селюченко Н. Є., Панченко А. В. Військові видатки впливових країн світу в
період воєнних дій в Україні. Менеджмент та підприємництво в Україні:
етапи становлення і проблеми розвитку. 2023. №2(9). С. 343–350.

РОЗВИТОК ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

2025-06-27T17:56:42+00:00

У статті проаналізовано стан цифровізації системи екстреної
медичної допомоги в умовах реформування галузі охорони здоровʼя, проблеми та
причини впровадження новітніх технологій. Описано обмеження існуючих
цифрових інструментів, а також висвітлено перешкоди для повного переходу на
електронний документообіг та інтеграції даних. Запропоновано конкретні шляхи
вдосконалення, включаючи впровадження єдиних стандартів взаємодії, модульний
підхід до програмного забезпечення та інноваційні методи отримання електронної
інформованої згоди, що дозволить оптимізувати роботу ЕМД та покращити
якість медичної допомоги.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Про затвердження форм звітності та медичної облікової документації служб
швидкої та невідкладної медичної допомоги України : Наказ Міністерства
охорони здоровʼя України від 17.11.2010 р. № 999. База даних:
«Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0147-
11#Text.
2. Про технічне випробування і впровадження у тестовому режимі
програмного продукту електронної медичної інформаційної системи з
оптимізації роботи оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної
медичної допомоги та медицини катастроф : Наказ Міністерства охорони
здоровʼя України від 17.08.2018р. № 87-Адм. Електронний ресурс
Міністерства охорони здоровʼя України. Київ. 2018. URL:
https://moz.gov.ua/uploads/ckeditor/%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%
D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8/tz_Central%20103.pdf.
3. Про схвалення Концепції розвитку електронної охорони здоровʼя :
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2020р. № 1671. База
даних: »Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1
671-2020-%D1%80#Text.
4. Про затвердження Порядку ведення Реєстру пацієнтів в електронній системі
охорони здоровʼя : Наказ Міністерства охорони здоровʼя України від
30.11.2020р. № 2755. База даних: «Законодавство України». URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0044-21#Text.
5. Карчевич М. Цифровізація медицини: топ-10 проєктів 2023-го року Вебсайт
Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ». 2023.
URL:https://www.ukrinform.ua/rubric-health/3806089-cifrovizacia-medicinitop10-proektiv-2023go-roku.html#.
6. Технічне завдання на створення інформаційно-аналітичної системи
«Централь103» Електронний ресурс Міністерства охорони здоровʼя
України. Київ. 2018. URL: https://moz.gov.ua/uploads/ckeditor/%D0%B4%D0
%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8/tz_
Central%20103.pdf.
7. Цифрова трансформація охорони здоровʼя: методичні рекомендації для
практичних занять здобувачів вищої медичної освіти 2-го року навчання з
дисципліни «Медична інформатика» Електронний ресурс / укладачі
О. В. Мартиненко, Л. В. Малярова. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна. 2024.
URL: https://ekhnuir.karazin.ua/server/api/core/bitstreams/d961507b-f54a-4ac7-
a9ac-6f526af3b52c/content.
8. Деякі питання електронної системи охорони здоровʼя : Постанова Кабінету
Міністрів України від 25.04.2018р. № 411. База даних: «Законодавство
України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-
%D0%BF#Text.
9. Конституція України. Документ 254к/96-ВР, поточна редакція – Редакція від
01.01.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80#Text.
10. Цивільний кодекс України. Документ 435-IV, поточна редакція – Редакція
від 09.04.2025. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.
11. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоровʼя».
Документ 2801-XІІ, поточна редакція – Прийняття від 27.03.2025. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text.
12. Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій
щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоровʼя
незалежно від форми власності та підпорядкування : Наказ Міністерства
охорони здоровʼя України від 14.02.2012 р. № 110. База даних:
«Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0661-
12#Text.
13. Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі
охорони здоровʼя : Наказ Міністерства охорони здоровʼя України від
18.09.2020р. № 2136. База даних: «Законодавство України». URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0952-20#Text

СОЦІОЛОГІЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ, ЯК НАУКОВИЙ НАПРЯМ І СФЕРА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-06-27T17:56:51+00:00

Використання соціологічних методів для вимірювання суспільної
думки стало важливою частиною впливу цих інструментів на розвиток соціальних
технологій у публічному управлінні. Зокрема, вони дозволяють вивчати політичні
та адміністративні реформи не лише з точки зору їх взаємозвʼязку з
узагальненими показниками розвитку країни, а й з думкою населення тощо.
Останнім часом обсяг досліджень соціальної ефективності публічного управління
зростає і ці дослідження впроваджують міждисциплінарний підхід до аналізу
систем публічного управління. У статті підтверджено, що соціологія тісно
повʼязана з вивченням та практикою публічного управління в різних аспектах.
Метою дослідження, результати якого висвітлено в цій статті, стало та
визначення обʼєкт-предметної сфери наукового напряму соціології публічного
управління з урахуванням сфери його практичного застосування.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Hill, Michael James. Sociology of public administration. 1975. New York :
Crane, Russack. 278 р.
2. Janoski T, Alford R, Hicks M, Schwartz M. The handbook of political sociology.
Cambridge. Cambridge University Press, The Edinburgh Building, 2003. 283 р.
3. Asfika, Sultana. Role of Political Science and Sociology on the Study of Public
Management. Saudian Review of Financial Technology and Management
Studies. 2020. № 1(1). Р. 1–6. DOI: 10.12691/srftms-1-1-1.
4. Yeung K. The New Public Analytics as an Emerging Paradigm in Public Sector
Administration. Tilburg Law Review. 2022. 2 (27). Р. 1–32. DOI:
https://doi.org/10.5334/tilr.303.
5. Information & analytical support of archetypal methodology application for
research of identity dynamics of public servants of Ukraine. E. Afonin,
T. Novachenko, A Martynov, S Teleshun, V Omelyanenko. Studies of Applied
Economics. 2021. 39 (5). С. 1–8. DOI: 10.25115/eea.v39i5.5098.
6. Пірен М.І. Суспільно-політична динаміка, виклики, війна: громадянськопатріотична єдність українців на перемогу: навч.-просвіт. посіб. Чернівці :
ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2022. 280 с.
7. Суpмін Ю.П., Туленков М.В. Методологія і методи соціологічних
досліджень : Навч. посіб. Київ : МАУП, 2000. 304 с.
8. Сурмін Ю.П., Бідзюра І.П. Соціологія управління: навч. пос. Київ :
Персонал, 2012. 27 с.
9. Палій С. Сучасні тенденції розвитку інформаційно-аналітичного
забезпечення у контексті прийняття ефективних управлінських рішень (на
прикладі органів державної влади України). Український журнал з
бібліотекознавства та інформаційних наук. 2022. 10. С. 166–174.
10. Dimock, Marshall E., The Study of Administration. American Political Science
Review. 1937. Vol. 31(1). Cambridge University Press. Р. 28–40.
11. Sharma, M.P., Sadana, B.L, Kaur, H. Public Administration in Theory and
Practivce. 2013, Allahabd: Kitab Mahal. 1088 р.
12. Марухленко О.В. Дискусії щодо поняття «публічне управління». Вчені
записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2019.
Том 30 (69) № 4. С. 9–13. DOI: https://doi.org/10.32838/2663-6468/2019.4/02.
13. Кальниш Ю.Г. Особливості формування обʼєктно-предметної сфери науки
державного управління в Україні. Експерт: парадигми юридичних наук і
державного управління : електронне наукове видання. 2019. № 3 (5). С. 132–
151. DOI: https://doi.org/10.32689/2617-9660-2019-3(5)-132-151.
14. Димитрова Л.М. Соціологія управління та організацій : навч. посіб. : Київ.
Ліра. 2005. 156 с.
15. Плахова О. М. Соціологія управління : Навчально-методичний посібник для
студентів соціологічного факультету. Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна,
2011. 128 с.
16. Слющинський Б. В. Соціологія управління : навч.-метод. посіб. Маріуполь :
МДУ, 2018. 144 с.

СУЧАСНА ДЕРЖАВА: СИЛЬНА ДЕРЖАВА ЧИ ДЕРЖАВА-КОРПОРАЦІЯ

2025-06-27T17:56:59+00:00

Стаття присвячена виявленню ключових тенденцій у розвитку
сучасної держави, її основних характеристик та тенденцій подальшого розвитку.
Визначено, що сучасні геополітичні світові тенденції з необхідністю
приводять для необхідності створення «сильної держави», адже тільки сильна
держава здатна ефективно вирішувати проблеми сучасного життя. Тільки
сильна держава може протистояти розмиванню національно державної
ідентичності, яка повʼязана з сучасними процесами глобалізації. Основними
рисами такої держави має стати: результативність економічних перетворень;
ефективне адміністрування зі зведенням до мінімуму бюрократизму,
контролювання корупції та хабарництва; підтримання високого рівня прозорості
і відповідальності урядових установ; легітимність та стійкість держави тощо.
В той же час, визначено, що сьогодні держава з важкістю зберігає свою
національну ідентичність, адже транснаціональні корпорації руйнують
сформовану державну систему; підсилюється різка мобільність населення,
посилюються соціально-економічні протиріччя регіонів тощо.
Уявлення про те, що в світі, що глобалізується, існує вільна конкуренція, що
стимулює інновації, яка знижує ціни і приносить користь споживачеві, – це не
більше ніж ілюзія. Насправді продукти харчування, ліки, інформація – все те, що
використовується кожною людиною щодня, контролюється кількома
інвестиційними фірмами.
Проаналізовано зміст концепції «капіталізм зацікавлених сторін», яка
полягає в тому, що якщо корпорації більше не думатимуть виключно про
досягнення прибутку, буквально за будь-яку ціну, то уявлення про них у суспільній
свідомості зміниться –корпорації постануть як джерело добра, справедливості
та компетенції, на відміну від уряду, який не дбає про населення і постійно
заводить ситуацію в кризу.
У статті аналізується діяльність BigTech – найбільших технологічних
компаній, які створюють власні екосистеми: Amazon, Microsoft, Google, Alibaba,
Meta (Facebook) та ін., величезний ресурс, яких виражений у грошах та талантах.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Богуцький П. Сильна держава у системі правового забезпечення
національної безпеки. URL: https://dspace.onua.edu.ua/server/api/core/bitstrea
ms/d4a25140-e78a-4244-a05c-dcfd443317e9/content.
2. Войтович Р. Особливості формування «сильної держави в умовах
глобалізації URL: https://ipiend.gov.ua/wpcontent/uploads/2018/07/voitovych_osoblyvosti.pdf.
3. Голубовська В.С. Інформаційне суспільство: можливості, проблеми та
перспективи розвитку. Інформація і право. 2013. № 2(8). С.101.
4. Деркач В. Л. Філософія майбутнього. Глобальні проблеми сучасності: навч.
посіб. Київ: КНЕУ, 2019.
5. Дубовик, Н. Пугач В. Феномен сильної держави: теоретичні аспекти
практичних проблем. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право.
2010. Вип. 3(7). С. 12.
6. Кремень Т. В. Нова роль держави як головного носія суверенітету в умовах
глобалізації. Держава і право: Зб. наук. праць / Ін-т держави і права
ім. Корецького НАН України. К., 2002. Вип. 21. Юридичні і політичні науки.
С. 670-671.
7. Маффесолі М. Погляд, що народ – це дитина, яку потрібно виховувати,
повністю себе вичерпав. URL: https://www.ukrinform.ua/rubricsociety/2252920-misel-maffesoli-francuzkij-sociolog.html.
8. Mazzucato M. Як запобігти наступу цифрового феодалізму. URL:
https://www.project-syndicate.org/commentary/platform-economy-digitalfeudalism-by-mariana-mazzucato-2019-10.
9. Оборотов Ю. Інфляція влади та права як індикатори слабкої держави.
Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія».
2010. Т. 9. С. 89-97. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nponyua_2010_9_11.
10. Оборотов Ю. Сучасна держава: від образу до реалій. Юридичний вісник.
2014. № 6. С. 6-13.
11. Петрова А. Що таке BigTech і чим він відрізняється від FinTech.
URL: https://hightech.plus/2021/07/05/chto-takoe-bigtech-i-chem-onotlichaetsya-ot-fintech.
12. Steele R. The Englishman. London, 1955. Р. 114.
13. Spence M.A, Akerlof G.A. and Stiglitz J.E. Interview with the 2001. Laureates in
Economics. URL: http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economicsciences/laureates/2001/akerlof-spence-stiglitz-interview-transcript.html.
14. Філімонова Г. Інвестиційні гіганти США Vanguard Group та BlackRock на
шляху встановлення глобальної олігополії. URL: https://panor.ru/articles/inv
estitsionnye-giganty-ssha-vanguard-group-i-blackrock-na-puti-ustanovleniyaglobalnoy-oligopolii/84454.html#.
15. Фукуяма Ф. Сильна держава. Управління та світовий порядок у
XXI столітті. URL:https://magicbook.com.ua/uk/product-324464.html.
16. Habermas Y.U. Postmetaphysical Thinking / Spirit and Letter. 2011. 280 p.
17. Шульман Є. Майбутнє держави і держава майбутнього.
URL: https://Збруч.htm /node/48241.

МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК ОБʼЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ (частина 2)

2025-06-27T17:57:09+00:00

У статті продовжується дослідження міжнародної
інформаційної політики України як обʼєкту державного управління.
Особливо проблема підвищення ефективності міжнародної інформаційної
політики України набуває актуальності в умовах широкомасштабної російської
агресії, в ході якої ворог застосовує проти України великий спектр засобів
спеціальних інформаційних та інформаційно-психологічних операцій. Відтак
Україні необхідно сформувати нове теоретичне підґрунтя і практичну систему
державно-управлінських засобів, щодо просування власних національних інтересів
на світовій інформаційній арені. Пріоритетним завданням у цьому напрямі є
розроблення й наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад
формування та реалізації міжнародної інформаційної політики України в умовах
цифрової трансформації.
Однією із складових у дослідженні міжнародної інформаційної політики
відіграє категорії «дипломатія», дипломатична служба. В науковому обігу
знаходимо різні назви та визначення дипломатії: це і цифрова дипломатія, і,
електронна дипломатія, і, дипломатична служба тощо. Всі ці поняття
безперечно повʼязані з державним управлінням в сфері міжнародної інформаційної
політики України, визначають стратегічний курс, а також політичні і державні
завдання у інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських сферах.
В ХХ1 столітті, з розвитком інформаційно – комунікаційних технологій
наступає ера цифрових технологій, підвищення ролі соціальних мереж, які сьогодні
є альтернативою традиційним засобам комунікації для отримання, поширення та обміну інформації. У сучасних реаліях глобального розвитку інформаційного
суспільства теоретико-методологічні засади (категорії, закономірності,
принципи, методи, концепції, моделі, системи) формування та реалізації
міжнародної інформаційної політики України в умовах цифрових трансформацій
проблеми з очевидністю стають предметом наукового дослідження, результатом
якого є численні праці багатьох зарубіжних та й вітчизняних науковців. Ця
проблема лишається актуальною для подальших досліджень, зокрема й тому, що
цифрова трансформація держави є невідʼємною частиною більш загального
процесу цифрової трансформації суспільства в цілому, який обумовлений
незліченною досі кількістю обʼєктивних і субʼєктивних детермінант.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Арон Р. Мир і війна між націями. Київ: Юніверс, 2000. 688 с.
2. Гончарова А. О. Дипломатична служба як складова частина державної служби
України. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1. С. 420-424.
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2011_1_51.
3. Гуцал С. А. Публічна дипломатія як сучасний пріоритет зовнішньої політики
держави. Стратегічні пріоритети. 2010. № 4. С. 106–113.
4. Державне управління: навч. посібн. Том 2. К.; Дніпропетровськ : НАДУ, 2013.
324 c.
5. Дурман О. Л., Дурман М. О., Міждисициплінарний підхід до аналізу зовнішньої
політики і міжнародних відносин. Дніпровський науковий часопис публічного
управління, психології, права. 2022. № 1. С. 14.
6. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Ю. В. Ковбасюк та ін. Київ:
НАДУ, 2011. Т. 1: Теорія державного управління. 748 с.
7. Калуга В.Ф. Міжнародна інформація у професійній діяльності : навчальний
посібник. Київ : НУБіП України, 2020.188 с.
8. Макаренко Є. А., Кучмій О. П. Публічна дипломатія. Українська дипломатична
енциклопедія: у 2-х т./ Редкол.: Л. В. Губерський та ін. К.: Знання України, 2004.
Т.1.
9. Morgenthau Hans J. In Defense of the National Interest. University Press Of America.
1982. 306 p.
10. Пазюк А. В. Міжнародне інформаційне право: теорія і практика: монографія.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут
міжнародних відносин. Дніпропетровськ. «Середняк Т. К.», 2015. 447 с.
11. Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 року
№ 2469-VIII.Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст. 241.
12. Рєзніков В. В. Державна політика у сфері європейської інтеграції України:
теорія, методологія, практика. Харків. «Діса плюс», 2020. 364 с.
13. Стратегічне партнерство в міжнародних відносинах: монографія: зазагальною
ред. Є. Макаренко, М. Ожеван. К. : Вадекс, 2018. 542 с.
14. Суботін А. Міжнародна політика: політична енциклопедія. Редкол.:
Ю. Левенець, Ю. Шаповал та ін.К.: Парламентське видавництво, 2011. 452 с.
15. Таран Є. Співвідношення понять «державне управління, «публічне
адміністрування та публічне управління у трансформаційних процесах України.
Вчені записки ТНУ ім. В. І. Вернадського. Серія Державне управління. 2020.
Том 31 (70). № 2. С. 33-37.
16. Handbook for Monitors. Results-oriented Monitoring of External Assistance financed
by the EC / EuropeAid / Contract EVA/101-749, May 2005. С.15.
17. Ціватий В. Європейська система міжнародних відносин і дипломатична
практика в період Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.): інституціональний та
конгруентний дискурси. Наукові праці Камʼянець-Подільського національного
університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. 2015. Т. 30. С. 39-48.
18. Шустенко С. О. Інформаційна політика Ради Європи у сучасних міжнародних
відносинах: функціональний та інституційний вимір: дис. д-ра філософії за
спеціальністю 052 – Політологія. Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, МОН України. Київ, 2022. 207 с.

ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ БЛОКЧЕЙН У ПРОЦЕСИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА СУЧАСНІ ВИКЛИКИ

2025-06-27T17:57:18+00:00

У статті досліджено процес впровадження блокчейнтехнологій у систему державного управління України як ключового елементу
цифрової трансформації публічного сектору. У контексті реформ, спрямованих
на модернізацію управлінських процесів і підвищення прозорості діяльності органів
державної влади, блокчейн виступає інноваційним інструментом, що базується на
принципах відкритості, незмінності даних і децентралізації. Автори звертають
увагу на вже реалізовані кейси в Україні – зокрема, створення відкритого
земельного кадастру та використання блокчейн-рішень для реєстрації прав власності. Такі ініціативи дозволяють зменшити рівень корупційних ризиків,
підвищити довіру громадян до державних інституцій і забезпечити надійність
зберігання інформації. Разом із тим, у статті визначено основні виклики, що
стримують повноцінну імплементацію цієї технології. Серед них – недостатній
рівень цифрової інфраструктури, особливо у сільській місцевості, де відсутність
доступу до швидкісного інтернету унеможливлює повноцінне функціонування
блокчейн-платформ. Крім того, наголошено на необхідності розробки та
впровадження відповідної нормативно-правової бази, яка надаватиме юридичну
силу електронним записам на блокчейні та забезпечить надійний захист
персональних і реєстрових даних від несанкціонованого доступу. У статті
окреслено перспективи використання блокчейну в державному управлінні,
визначено напрямки подальших досліджень і підкреслено важливість
міжсекторальної взаємодії для ефективного впровадження цифрових інновацій.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Глущенко Н. Блокчейн в Україні: Що це за технологія і чим вона корисна.
URL: https://ua.112.ua/statji/blokchein-v-ukraini-shcho-tse-za-tekhnolohiia-ichymvona-korysna-417161.html.
2. Стащук О. В., Теслюк С. А., Кузьмич І. В. Перспективи використання
технології блокчейн у фінансовому секторі. Економічка та суспільство.
2022. № 40. С. 3. https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/vie
w/1562/1503.
3. Про віртуальні активи : Закон України від 17.02.2022 № 2074-IX : станом на
15 листоп. 2024 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2074-20#Text.
4. Євтушенко В. А., Мусатова Ю. М., Колісниченко Д. С. Використання
технології блокчейн в державному управлінні Україні. Фінансова система
України: актуальні питання, досягнення та можливості розвитку :
Симпозіум, м. Харків, 22 листоп. 2018 р. Харків, 2018. С. 502–504. URL:
https://www.researchgate.net/profile/Inna-Rudenko.
5. Ніколаєв С. О. Блокчейн як фактор цифрової трансформації економіки
України. Вісник Сумського державного університету. 2021. Т. 2021. № 2.
URL: https://doi.org/10.21272/1817-9215.2021.2-2.
6. Нікітюк O. Застосування блокчейн-технології в електронному урядуванні.
Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії. 2020.
№ 1 (7). С. 104–111. URL: https://doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-104-
111.
7. Дзюндзюк В. Б., Дзюндзюк Б. В. Використання блокчейн-технологій в
публічному управлінні надзвичайними ситуаціями. Державне будівництво.
2024. № 2 (36). С. 207–218. DOI: https://doi.org/10.26565/1992-2337-2024-2-
16

ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЯК БЕЗПЕКОВИЙ ІМПЕРАТИВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

2025-06-27T17:57:25+00:00

У статті наведено визначення цифровізації держави як процесу
не лише впровадження, а й ефективного застосування органами публічної влади у
своїй діяльності сучасних цифрових технологій.
Наголошено, шо в нинішніх умовах орієнтованість цифрових
трансформацій на людину постає викликом для України як сучасної
демократичної держави з їїобовʼязковими вимірами.
Визначено змістову сутність поняття людиноцентризму цифрових
трансформацій.
Обґрунтовано тезу про необхідність офіційного визнання
людиноцентризму цифрових трансформацій безпековим імперативом Української
держави на сучасному етапі її функціонування.
Наголошено, що людиноцентризм як безпековий імператив здійснює
безпосередній вплив не лише на ефективність та результативність
функціонування органів публічної влади та системи публічного управління зокрема,
а й, в цілому, на такі компоненти сучасної Української держави, як: авторитет,
імідж, довіра.
Зазначено, що людиноцентрична ефективність процесів цифрових
трансформацій має стати передумовою функціонування України як успішної
цифрової держави.
Визначено, що основою людиноцентризму цифрової держави має стати
максимізація якості обслуговування громадян, підвищення ефективності та
результативності органів публічної влади крізь призму розробки та застосування
новітніх ІТ-систем та публічних е-сервісів.
Зазначено, що успішною реалізацією заявлених амбіцій можна вважати
онлайн-систему державних послуг «Дія».
Наголошено, що нині цифрові права мають бути визнані сучасними правами
людини в інформаційному суспільстві. Причому їхня реалізація обовʼязково має
супроводжуватися суттєвими та відповідними соціальними трансформаціями на
етапі цифровізації держави.
Обгрунтовано думку про те, що забезпечення людиноцентризму процесів
цифровізації держави і має стати пріоритетним державним інтересом України
на сучасному етапі функціонування.
Підкреслено, що результатом суттєвих цифрових зрушень має стати
трансформація публічного управління у відкритий, прозорий, стратегічно
адекватний та суспільно відповідальний людиноцентричний безперервний процес
взаємозацікавленої взаємодії у форматі «держава – органи публічного влади –
громадяни – органи публічної влади – держава».

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Bradford A. Digital Empires. The Global Battle to Regulate Technology. Oxford:
Oxford university press, 2023. 608 р. URL:
https://doi.org/10.1093/oso/9780197649268.003.0001; Fuchs С. Digital
humanism: A philosophy for 21st century digital society. Publisher Emerald
Group Publishing Limited, 2022. URL:
https://www.emerald.com/insight/publication/doi/10.1108/ 978180382419;
Coeckelbergh M. What is digital humanism? A conceptual analysis and an
argument for a more critical and political digital (post)humanism. URL:
https://www.sciencedirect.com/science/ article/pii/S2666659623000161#bbib00
06; Frontiers in digital humanism. Journal of Responsible Technology. 19 December 2023. URL: https://www.sciencedirect.com/journal/journal-ofresponsible-technology/ special-issue/106S7Z0TKCS.
2. Бєлікова М. І. Цифровізація публічного адміністрування в умовах воєнного
стану. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 8. С. 381–392;
Нікітенко В., Метеленко Н., Шапуров О. Концепція цифрової трансформації
як чинник підтримки сталого екологічного, соціального та економічного
розвитку. Humanities studies : Collection of Scientific Papers / Ed.V.
Voronkova. Zaporozhzhia: Helvetic, 2022. № 12 (89). P. 142–152.
3. Інституціоналізація публічного управління в Україні : науково-аналітична
доповідь. Вісник НАДУ. Серія «Державне управління». 2019. № 2.
4. Хронологія цифровізації України: як «Держава у смартфоні» підкорює
світові рейтинги. URL: https://speka.media/xronologiya-cifrovizaciyiukrayini-yak-derzava-u-smartfoni-pidkoryuje-svitovi-reitingi-9xr37d.
5. Цифрова держава: проблеми, інструменти їх вирішення та майбутнє Єгромадянина у Smart-місті. URL: https://zovu.org/digital-state-problems-tool/.
6. Васильєва Н. Маємо усвідомити, що успішна держава – це цифрова держава.
URL: https://gazeta.ua/blog/57220/mayemo-usvidomiti-scho-uspishnaderzhava-ce-cifrova-derzhava.
7. Цифрова трансформація: чого ЄС може навчитися в Естонії та України?
URL: https://mezha.media/2024/09/12/what-eu-can-learn-from-estonia-andukraine/.
8. Андрощук Г.О. Цифрова трансформація європейської економіки: стан та
місце України. Інформація і право. 2023. № 1(44). С. 67–78. URL:
https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/0e6422b1-1215-
421b-b171-05befac562b6/content.
9. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін,
В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка,
В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. К. : НАДУ, 2010. 820 с.

СУЧАСНІ ТРЕНДИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

2025-06-27T17:57:33+00:00

У статті досліджуються ключові тенденції цифрової
трансформації публічного управління в умовах формування інформаційного
суспільства та глобалізації. Обґрунтовано, що цифровізація є не лише
технологічним процесом, а й глибоким інституційним зрушенням, що
трансформує форми взаємодії між державою, громадянами та бізнесом. Автори
наголошують, що цифрові інструменти визначають інноваційний потенціал
сучасних держав, впливають на ефективність управлінських процесів, прозорість
процедур, соціальну справедливість і рівень довіри до влади.
Особлива увага приділена українському контексту цифрової трансформації
в умовах воєнного стану, що зумовило екстрене запровадження нових форм
управління, цифрових сервісів і нормативно-правових рішень. Розглянуто приклади
систем «Дія», Prozorro, участь України у програмі «Цифрова Європа», а також високі результати у міжнародних рейтингах електронного урядування (EGDI, EParticipation). У роботі представлено порівняльний аналіз моделей цифрового
управління в провідних країнах ЄС (Швеція, Австрія, Польща, Естонія),
акцентовано увагу на культурно-цивілізаційних факторах та відсутності
універсальної моделі цифрової держави.
Виокремлено барʼєри впровадження цифрових рішень в Україні: нестача
єдиної моделі, слабка нормативна база, обмеженість аналітичного забезпечення.
Автори обґрунтовують необхідність інтеграції кращих європейських практик у
національну стратегію цифрового розвитку для побудови сервісної, відкритої та
ефективної системи публічного управління.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Пахнін М. Л. Вплив інформаційного суспільства на розвиток системи
публічного управління». Теорія та практика державного управління. 2015.
Вип. 4 (51). URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2015-
4/doc/1/09.pdf.
2. Сандул Я.М. Цифровізація в умовах воєнного стану. Європейські орієнтири
розвитку України в умовах війни та глобальних викликів ХХІ століття:
синергія наукових, освітніх та технологічних рішень: матеріали Міжнар.
Наук.-практ.конф., м. Одеса, 19 травня, 2023, «Юридика», 2023. С. 58.
3. Петькун С.М., Гудзь О.Є. Зміна траєкторії соціальної відповідальності
держави в реаліях цифрових трансформацій. Věda a perspektivy. 2023.
№ 9 (28). C. 264–276. DOI: https://doi.org/10.52058/2695-1592-2023-9(28)-
264-276.
4. Україна очолила світовий рейтинг з використання онлайн-держпослуг.
URL: https://par.in.ua/information/news/378-ukraina-ocholyla-svitovyi-reitynhz-vykorystannia-onlain-derzhposluh.
5. Скорик О.О., Рябоконь Н.П. Цифрова трансформація моделі публічного
управління: зарубіжний досвід та вітчизняні реалії. Державне управління:
удосконалення та розвиток». 2020. № 7. URL: https://www.nayka.com.ua.
6. Цифрократія: яке майбутнє чекає «державу в смартфоні». Techiia.
URL: https://techiia.com/ua/news/cifrokratiya-yake-majbutnye-chekaye
derzhavu-v-smartfoni.
7. Діджиталізація державних послуг на прикладі Польщі. Na chasi. URL:
https://nachasi.com/tech/2018/01/31/digital-poland.
8. Бʼюкенен С. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ). Львів: Тека, 2006.
С. 443.
9. Іщенко А.М., Литвин Н.В. Актуалізація та імплементація зарубіжного
досвіду реформування державного управління. Держава та регіони. 2016.
Вип. 4 (56). С. 13–17.

ЦИФРОВІ ВИКЛИКИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ОБМЕЖЕННЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ

2025-06-27T17:57:40+00:00

У статті здійснено комплексний аналіз цифрових викликів та
інституційних обмежень, які супроводжують процес цифрової трансформації
публічного управління в Україні. Враховуючи стратегічний курс держави на
європейську інтеграцію, реформування сектору державного управління та
адаптацію до викликів воєнного часу, цифровізація розглядається як ключовий
чинник модернізації управлінської системи.
У дослідженні окреслено основні цифрові виклики, з якими стикається
публічне управління: нерівномірна цифрова інфраструктура між регіонами,
фрагментованість інформаційних систем, недостатній рівень цифрових
компетентностей державних службовців, слабка міжвідомча координація, а
також правова невизначеність цифрових процесів. Виокремлено інституційні
обмеження, серед яких: інерційність управлінських структур, орієнтованих на
бюрократичну логіку; нестача нормативного супроводу цифрових ініціатив;
формальний підхід до цифрових сервісів; імітація прозорості за відсутності
реальних механізмів контролю.
З метою ілюстрації реального стану цифровізації розглянуто приклади
трьох знакових національних проєктів – «Дія», Prozorro та eHealth.
Проаналізовано їх досягнення, інституційні барʼєри та системні проблеми
масштабування.
Окреслено стратегічні напрями подолання інституційних барʼєрів:
оновлення нормативно-правової бази цифрового врядування, впровадження
інституційних механізмів міжвідомчої взаємодії, розвиток цифрових
компетентностей на державній службі, зміцнення кібербезпеки та забезпечення
зворотного звʼязку з користувачами публічних е-сервісів. Обґрунтовано
необхідність переходу від фрагментарної цифровізації до системного управління цифровою трансформацією, що передбачає не лише технологічну, а й
організаційно-культурну, правову та управлінську модернізацію.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Биркович Т.І., Биркович В.І., Кабанець О.С. Механізми публічного управління
у сфері цифрових трансформацій. Державне управління: удосконалення та
розвиток. 2019. № 9. DOI: 10.32702/2307-2156-2019.9.2.
2. Дія. Державні послуги онлайн. URL: https://diia.gov.ua.
3. Електронна система охорони здоровʼя в Україні. URL: https://ehealth.gov.ua.
4. Куйбіда В.С., Карпенко О.В., Наместнік В.В. Цифрове врядування в Україні:
базові дефініції понятійно-категоріального апарату. Вісник Національної
академії державного управління при Президентові України. Серія : Державне
управління. 2018. № 1. С. 5-10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnaddy_2018_1_3.
5. Пігарєв Ю. Л., Костенюк Н. О. Діджиталізація публічного управління як чинник
цифрової трансформації України. Актуальні проблеми державного управління.
2021. № 2 (83). С. 92-96.
6. Разумей Г. Ю., Разумей М. М. Діджиталізація публічного управління як
складник цифрової трансформації України. Публічне управління та митне
адміністрування. 2020. № 2 (25). С. 139-145. DOI: https://doi.org/10.32836/2310-
9653-2020-2.25
7. Сидоренко Н. Сучасні тенденції розвитку публічного управління. Аспекти
публічного управління. 2022. Том 10. № 3. С. 59-63. DOI:
https://doi.org/10.15421/152220
8. Prozorro. URL: https://prozorro.gov.ua.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ

2025-06-27T17:57:47+00:00

У статті розглядається цифрова трансформація як системний
інструмент модернізації державного сектору в умовах становлення нової форми
влади – нетократії. Особливий акцент зроблено на трансформації управлінської
парадигми – від класичної ієрархічної моделі до мережевої, орієнтованої на знання
форми публічного управління, заснованої на цифровій грамотності, вільному
доступі до інформаційних ресурсів і стратегічному управлінні цифровими
платформами.
У фокусі дослідження – явище нетократії, як новий тип трансформації
влади, при якому легітимність переходить від офіційних мандатів до цифрової
репутації та впливу в інформаційному просторі.
Проаналізовано взаємозвʼязок між цифровими технологіями, публічними
сервісами, алгоритмічним управлінням і новими джерелами легітимації. Підкреслено, що цифрова трансформація не обмежується технічним
удосконаленням державних послуг, а є глибокою системною зміною управлінської
логіки, що інтегрує елементи відкритості, антикорупційності, соціальної інклюзії
та адаптивності.
Досліджено український кейс – платформу «Дія» та діяльність
Міністерства цифрової трансформації України як приклади втілення цифрового
урядування, побудованого на нетократичних принципах. Розкрито потенціал
цифровізації для забезпечення сталого розвитку, підвищення якості врядування та
реалізації цифрових прав громадян.
Окремо проаналізовано виклики цифрової епохи: питання кібербезпеки,
цифрового суверенітету, ризики алгоритмічної дискримінації, доступність
цифрових послуг для вразливих груп населення. Обґрунтовано, що цифрова
трансформація в умовах становлення нетократії є не лише інструментом
інновацій, а механізмом оновлення моделі публічного управління та формування
нового суспільного договору між державою, громадянами і цифровими елітами в
умовах глобальних змін і воєнних викликів.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Гончарук Н., Чередниченко А. Модернізація публічного управління в Україні в
умовах війни та в поствоєнний період у контексті європейських цінностей.
Аспекти публічного управління. 2022. № 10. № 6. С. 46-54. DOI:
https://doi.org/10.15421/152243.
2. Дія. URL: https://diia.gov.ua.
3. Кальниш Ю.Г., Стороженко Л.Г. Феноменологія нетократії. Суспільство та
національні інтереси. 2024. № 7(7). С. 566–580. DOI:
https://doi.org/10.52058/3041-1572-2024-7(7)-566-580.
4. Куйбіда В.С., Карпенко О.В., Наместнік В.В. Цифрове врядування в Україні:
базові дефініції понятійно-категоріального апарату. Вісник Національної
академії державного управління при Президентові України. Серія : Державне
управління. 2018. № 1. С. 5-10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnaddy_2018_1_3.
5. Міністерство цифрової трансформації України. URL: https://thedigital.gov.ua.
6. Польовий П.В. Модернізація публічного управління в умовах розвитку
цифрового суспільства. Публічне управління та митне адміністрування. 2021.
№ 2 (29). С. 37-43. DOI: https://doi.org/10.32836/2310-9653-2021-2.6.
7. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року: Указ Президента
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text.
8. DT4UA. URL: https://eu4digitalua.eu/uk/dt4ua.
9. EGAP. URL: https://egap.in.ua.
10. EU Digital Strategy. URL: https://eufordigital.eu/discover-eu/eu-digital-strategy.
11. EU4DigitalUA. URL: https://eu4digitalua.eu/uk.
12. OECD Digital Government Policy Framework. URL:
https://www.oecd.org/en/publications/the-oecd-digital-government-policyframework_f64fed2a-en.html.
13. UN E-Government Development Index. URL:
https://publicadministration.un.org/egovkb/en-us/About/Overview/-E-GovernmentDevelopment-Index.
14. USAID. URL: https://www.usaid.gov.